Розділ «4.2. Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства»

і) демонстрація (пропаганда) власної сили держави в інформаційно-психологічному просторі (у вигляді оперативно-тактичних навчань сил спеціальних інформаційно-психологічних операцій з використанням інформаційної зброї) з метою стримування потенційних агресорів;

ї) зосередження в галузі інформаційно-психологічного простору сил швидкого реагування (постійної готовності), які стали об'єктом уваги сил інформаційно-психологічних операцій ЗС, спецслужб та інших організацій іноземних держав, які беруть участь в інформаційному протиборстві, маневрування силами і засобами, призначеними для відбиття зовнішньої психологічної агресії, відповідно до виявлених погроз і найбільш небезпечних для психологічних атак супротивника напрямків удару;

й) протидія розвідувальній та іншій діяльності іноземних спецслужб у національному інформаційно-психологічному просторі;

к) забезпечення власної інформаційно-психологічної безпеки;

л) інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про виявлені загрози розв'язання інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступеня загрози безпеці держави.

Виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії, операцій та інформаційно-психологічної війни містить у собі:

1. Постійний пошук (моніторинг) зовнішніх загроз інформаційно-психологічній безпеці держави, можливих ознак, слідів і зовнішніх проявів здійснення акцій інформаційно-психологічної агресії або операцій інформаційно-психологічної війни.

2. Виявлення напрямків експансії іноземних держав в інформаційній (інформаційно-психологічної) сфері, протидія спробам іноземних держав за допомогою інформаційно-психологічної експансії створити умови для організації прихованого керування соціальними і політичними процесами держави ззовні.

3. Виявлення інших спроб створення умов для організації прихованого керування системою соціальних, економічних, політичних відносин держави, системою державної влади і місцевого самоврядування. До таких спроб, приміром, може належати створення умов для спонукання державної влади до здійснення певних дій не стільки у власних, скільки у чужих інтересах, а також інформаційно-психологічні провокації.

4. Аналітична реконструкція (за виявленими ознаками, слідами, зовнішніми проявами і логіко-структурними зв'язками) акцій інформаційно-психологічної агресії або таємних операцій інформаційно-психологічної війни, визначення їхніх цілей, завдань, планів на стратегічному, тактичному та оперативному рівні, послідовності реалізації заходів, задіяних сил і засобів, а також можливих наслідків цієї агресії. Як правило, діяльність сил інформаційно-психологічних операцій або вплив на них у тій чи іншій формі виявляються (відбиваються) в інформаційно-психологічному просторі (приміром, у матеріалах ЗМІ і МК). Це означає, що вони можуть бути виявлені й ідентифіковані насамперед відповідними аналітичними методами.

б. Інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про джерела, цілі, масштаби виявленої інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступінь загрози безпеці держави.

Припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях містить у собі: а) знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); б) нейтралізацію джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); в) локалізацію масштабів і ступеня небезпеки інформаційно-психологічної агресії (війни).

Знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (ураження сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора звичайною та інформаційною зброєю, ураження командних пунктів і центрів керування агресією) може бути повним або частковим і виявлятися у припиненні супротивником інформаційної агресії або війни щодо певної держави або у випадку часткової поразки джерел призводити до зміни інтенсивності агресії, активності сил і засобів супротивника, а також планів реалізації агресивних дій на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях.

Нейтралізація джерел інформаційно-психологічної агресії може бути повною або частковою.

Повна нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) паралізацію джерела агресії (війни); б) спонукання супротивника до відмови від агресивних дій (чи ведення війни); в) приховане керування джерелом агресії (війни); г) проникнення в кадровий склад сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора.

Часткова нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни) містить у собі: а) дестабілізацію діяльності джерела агресії (війни); б) уповільнення активності джерела агресії (війни); в) дезінформацію військово-політичного керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора; г) розбещення особового складу сил інформаційно-психологічних операцій; ґ) спонукання керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора до зміни цілей і завдань агресії, а також основних її напрямків; д) відволікання сил і засобів агресора на не вартий уваги об'єкт тощо.

Локалізація масштабів і ступеня небезпеки інформаційної психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) ізоляцію вогнищ агресії від сфер інформаційно-психологічного простору, який не порушила ця агресія; б) повну або часткову ізоляцію сил і засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) щодо джерел керуючого впливу, інформаційно-телекомунікаційних каналів зв'язку супротивника, через які ці сили забезпечуються всім необхідним для продовження агресії; в) створення умов, які сковують і утруднюють дії сил та засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) супротивника; г) стабілізацію масштабів агресії (недопущення розростання вогнищ агресії, проникнення деструктивних впливів за межі сфери інформаційно-психологічного конфлікту, втягування в конфлікт нових суб'єктів); г) стабілізацію інтенсивності джерела агресії (заходи, спрямовані на недопущення активності джерела інформаційно-психологічної агресії); д) мінімізацію завданого агресією збитку.

У випадку, якщо виявлену акцію або операцію інформаційно-психологічної війни неможливо ліквідувати на ранніх стадіях наявними силами інформаційно-психологічних операцій, які знаходяться в постійній готовності, в обов'язок системи протидії входить інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації й органів державної влади про виявлені загрози інформаційно-психологічній безпеці держави та локалізація активності агресора з метою одержання часу для мобілізації необхідних сил і засобів ІПП.

Система протидії акціям інформаційно-психологічної агресії на ранніх стадіях дозволяє попереджати, виявляти та у деяких випадках припиняти такі акції в зародку, локалізуючи збиток, завданий безпеці держави. Проте у тих випадках, коли супротивник устиг ґрунтовно підготуватися до агресії й забезпечив за собою головну перевагу - несподіваність нападу, інформаційно-психологічна агресія може бути виявлена системою протидії таким акціям уже на етапі безпосередньої реалізації агресивних планів. Це припускає таку можливість стану латентної стадії розвитку інформаційно-психологічного конфлікту, за якого багато завдань, переслідуваних агресором, уже досягнуті без опору з боку жертви агресії, механізми реалізації агресії налагоджені та працюють стабільно, стан конфлікту характеризується високим ступенем напруженості, а концентрація сил і засобів інформаційно-психологічних сил у конфлікті забезпечує агресору перевагу над захопленим зненацька супротивником.

У цих умовах потенційних можливостей системи протидії на ранніх стадіях може виявитися недостатньо для відбиття агресії, що вимагає створення в структурі державної влади нової системи Ш - системи швидкого реагування.