Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.

Основи економічної теорії

З точки зору всесвітнього господарства, міжнародний кредит виконує дуже важливу функцію – він вирівнює ступінь вигідності застосування капіталу в різних країнах і сприяє утворенню середньої норми прибутку та інтернаціональних цін виробництва у межах всього світового господарства. У національній економіці міжнародний кредит може бути ефективно використаний для прискорення господарського розвитку. Для цього необхідно направляти його на виробництво тих товарів, які є конкурентноспроможними на світовому ринкові. Тоді одержана валютна виручка дозволяє у визначені строки розрахуватися з кредиторами.

Якщо ж міжнародні кредити використовуються неефективно або просто розкрадаються керівними колами, то країна може потрапити в "боргову яму", тобто ситуацію, коли розрахуватись з кредиторами немає ніякої можливості. До таких країн звичайно застосовуються фінансові та інші економічні санкції, обмежується їхній доступ до сучасних технологій. Це призводить до того, що дані країни стають "назавжди відстаючими" в соціально-економічному відношенні порівняно з розвинутими країнами світу.

Помічено, що коли проценти та амортизаційні відрахування по зовнішньому боргові починають перевищувати 25% всіх надходжень від експорту товарів і послуг, то країна потрапляє в небезпечну зону, тобто ситуацію, коли вона може стати необоротним боржником.

Міграція робочої сили. Розвиток товарних зв'язків у всесвітньому господарстві припускає і вільне переміщення робочої сили з одних країн в інші. Це нормальний процес світового економічного розвитку.

Проте він реалізується через специфічні і суперечливі форми. Сьогодні всі розвинуті країни світу використовують працю так званих остарбайтерів, тобто іноземних робітників, становище яких істотно відрізняється від повноправних громадян даної країни.

Звичайно вони не є членами профспілок і не підпадають під трудове законодавство даної країни, тому підприємці охоче використовують працю таких робітників, оскільки ті погоджуються фактично на будь-які умови і низьку заробітну плату; з готовністю беруться за важку, небезпечну і брудну роботу, якої цурається більшість місцевого населення; працюють довше, ніж звичайно належить у даній країні; не мають скільки-небудь надійного соціального захисту – їх легко звільнити. В такій ситуації знаходиться значна частина українських робітників, які виїхали за кордон в пошуках заробітку.

Приплив працівників із-за кордону ускладнює проблему зайнятості у країні, яка приймає і неминуче гальмує зростання загального рівня заробітної плати. Це вигідно підприємцям, але погіршує становище трудящих, часто загострює соціальні проблеми.

Для країн, з яких виїжджають люди, міграція робочої сили має двоякі наслідки:

• а) позитивні – робітники-мігранти здійснюють перекази своїм сім'ям у твердій валюті; частково вирішуються проблеми зайнятості; через деякий час висококваліфіковані спеціалісти повертаються у свою країну і реалізують здобутий досвід (в 2006 р. українські трудові емігранти переказали в Україну 21 млрд. $, що становлять 1/4 ВВП (Полтавська думка від 25 жовтня 2007 р.);

• б) негативні – виїжджають найбільш мобільні і кваліфіковані працівники, відбувається так званий "відплив умів", погіршується якість національних трудових ресурсів, що уповільнює економічний розвиток національних держав.

Якщо для розвинутих країн міграція робочої сили приносить значні вигоди, то для економічно слаборозвинутих держав вона, як правило, обертається великими збитками. Особливо катастрофічними є "відплив умів”, тобто виїзд висококваліфікованих спеціалістів за кордон. Для України, як і для інших країн СНД, ця проблема сьогодні одна з найактуальніших. Адже щорічно Україну покидає близько 10 тисяч науковців, інженерів, лікарів і інших висококваліфікованих працівників. Тільки в 2000 р. з України виїхало 100 тис. чоловік, а загальна кількість українців, які працюють за кордоном становить за різними оцінками від 2 до 7 млн. чоловік.

Науково-технічний обмін. Науково-технічна революція спонукає до посилення між країнами обміну науково-технічними знаннями. Він приймає дві основні форми: а) комерційну; б) некомерційну. Комерційна форма здійснюється шляхом купівлі-продажу технологій. Це основна форма міжнародного науково-технічного обміну. Технології продаються у вигляді:

• заводів "під ключ";

• патентів;

• ліцензій.

Розвинуті держави на світовому ринкові звичайно купують патенти, які дають виключне право на виробництво і продаж відповідних видів виробів. Країни зі слаборозвинутою економікою віддають перевагу купівлі заводів "під ключ" (з навчанням персоналу) і ліцензій, які дають право виробляти і продавати товари, які себе вже добре зарекомендували.

При умілому використанні можливостей міжнародного науково- технічного обміну, країна може досить швидко перевести свою економіку на нову технологічну базу, наситити товарні ринки і тим самим забезпечити швидкий соціально-економічний розвиток. Водночас, розвинуті в індустріальному відношенні держави, часто намагаються продавати не передові, а вже застарілі технології. Якщо країна, що розвивається, їх купує (це роблять звичайно корумповані урядові структури), то може сформуватись технологічно залежна економіка. Крім цього, у такому випадку в національну економіку закладається постійне технологічне відставання від розвинутих країн.

Некомерційний обмін – це обмін науково-технічними знаннями через внутрішньо-корпораційні канали ТНК. Крім патентів і ліцензій, тут іде обмін секретами виробництва (так званими "ноу-хау" – "знаю як"). Тому часто буває дуже вигідною для національного господарства поява філіалів великих ТНК, оскільки разом з ними приходять новітні технології і товари, які виробляються з їх допомогою.

Крім уже розглянутих, одержують розповсюдження такі нові форми науково-технічного обміну, як:

• 1) міжнародний інжиніринг – інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги при проектуванні і спорудженні за кордоном промислових та інших об'єктів;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Тема 1. Виникнення економічної науки, її предмет і метод

  • Основні напрямки сучасної економічної теорії. Економічна думка в Україні.

  • Предмет економічної теорії. Виробництво матеріальних благ і система виробничих відносин. Економічні закони.

  • Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

  • Місце і функції економічної теорії.

  • Тема 2. Рушійні сили економічного розвитку

  • Економічні інтереси, іх суб'єкти і види.

  • Підвищення ефективності виробництва – основа задоволення потреб.

  • Основні фактори економічного зростання.

  • Тема 3. Власність і форми підприємницької діяльності

  • Типи, види і форми власності

  • Приватна власність

  • Колективна (кооперативна) власність

  • Державна власність

  • Змішана економіка

  • Власність та економічний лад різних суспільних систем

  • Економічні інтереси і система підприємництва

  • Форми підприємницької діяльності

  • Нелегальна, тіньова економіка

  • Тема 4. Форми організації суспільного виробництва

  • Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

  • Розвиток форми вартості і виникнення грошей

  • Суть і функції грошей

  • Паперові гроші. Інфляція та її соціальні наслідки

  • Закон вартості і його функції. Теорії вартості

  • Тема 5. Фактори і результати товарного виробництва

  • Робоча сила як товар. Природа прибутку

  • Суть капіталу його кругооборот й оборот

  • Необхідний і додатковий продукт. Заробітна плата

  • Витрати виробництва і прибуток. Норма і маса прибутку

  • Форми прибутку (торговий, банкірський, земельна рента)

  • Тема 6. Еволюція ринкових відносин і конкуренція

  • Структура ринку і форми конкуренції.

  • Вільна конкуренція і її матеріальна основа. Внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція

  • Монополія і конкуренція.

  • Конкуренція в умовах регульованого ринкового господарства.

  • Тема 7. Ринок як форма існування товарного виробництва

  • Проблеми переходу України до ринкової економіки

  • Структура та інфраструктура ринку

  • Економічні основи теорії попиту і пропозиції

  • Механізм підтримання ринкової рівноваги.

  • Моделі ринкової економіки

  • Тема 8. Мікрорегулювання економіки

  • Відтворення на підприємстві та його умови. Бюджет фірми.

  • Маркетинг, його суть, елементи і функції

  • Вплив асоціацій споживачів та інших громадських рухів на виробника

  • Тема 9. Макрорегулювання економіки

  • Матеріальна основа, мета й інструменти макрорегулювання

  • Економічна роль держави в сучасній ринковій економіці

  • Централізована командна економіка як особливий тип господарсько-політичної системи

  • Проблеми переходу від етатистської (неринкової) до соціально орієнтованої ринкової економіки

  • Тема 10. Формування і розподіл доходів у ринковому господарстві

  • Особисті і сімейні доходи

  • Система оподаткування доходів

  • Доходи підприємств і їх розподіл

  • Економічні основи самоуправління території. Місцевий бюджет

  • Державний бюджет

  • Тема 11. Відтворення та економічне зростання

  • Показники економічного зростання

  • Форми відтворення і типи економічного зростання

  • Економічні кризи та їх причини. Циклічність як закономірність розвитку ринкової економіки

  • Особливості кризи в Україні (1991-1999 pp.)

  • Природний рух населення і демографічна політика

  • Диспропорції в економіці і проблеми антикризового регулювання.

  • Господарський механізм і система саморегулювання економіки

  • Тема 12. Інтеграційні процеси світового господарства

  • Формування світового ринку. Інтернаціональна вартість і ціна виробництва.

  • Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.
  • Система валютних відносин. Сучасний валютний механізм

  • Міжнародне регулювання економічного розвитку. Міжнародні економічні організації