Індивідуальне відтворення – це безперервне поновлення процесу виробництва на окремо взятому підприємстві (фірмі). Це не означає, що кожне підприємство самовідтворюється і має повну гарантію на самозбереження. Конкуренція, ринок ставлять кожне підприємство на своє місце. Одні підприємства процвітають, інші лише зводять кінці з кінцями, треті розорюються.
Проведені статистичні дослідження у США та інших західних країнах показали, що із 100 фірм, які одночасно починають свою діяльність, протягом першого року зазнають невдачі – 20, на другий рік – 17, на кінець третього року продовжують функціонувати 50 фірм, а на кінець п'ятого року залишається всього 33 підприємства. Це відбувається тому, що в умовах ринкової економіки кожне підприємство існує лише за рахунок власних коштів. В умовах же командної економіки збиткові підприємства існували за рахунок прибуткових, бо тут держава забирала прибутки у високорентабельних підприємств і віддавала збитковим, тобто фактично наказувала тих, хто добре працював, і винагороджувала відстаючих, чим паралізувала матеріальну заінтересованість і відповідальність, породжувала утриманську психологію.
Якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою банкрутство підприємства приводить в кінцевому підсумку до його оздоровлення і прибуткового господарювання, то в Україні часто створюється штучне банкрутство для того, щоб продати підприємство за безцінь "потрібним людям".
У теорії ми розглядаємо окреме підприємство як абстрактну категорію, тобто як типову фірму, яка володіє деякими універсальними, узагальнюючими характеристиками. Теоретичний аналіз поведінки типового підприємства дозволяє виявити ті фактори й умови, у яких основна маса підприємств працює нормально, тобто незбитково і продуктивно. Саме знання таких факторів і умов дозволяє регулювати національну економіку на мікрорівні.
Виробляючи продукцію, підприємство несе певні затрати – на засоби виробництва, оплату праці, витрачає фінансові кошти. Ці витрати мусять носити цілеспрямований характер і забезпечувати двоїстий ефект:
• 1) вироблені товари повинні бути продані, тобто задовольнити певні суспільні потреби;
• 2) доходи підприємства мусять перевищувати витрати, тобто підприємство повинно мати певний прибуток. Тільки при цій умові буде реалізовано економічний інтерес підприємця (власника).
Витрати підприємства поділяються на: а) виробничі затрати; б) витрати обігу. Перші пов'язані з виготовленням продукції, а інші – з її реалізацією. Адже продукція вважається до кінця (повністю) виробленою, якщо вона доставлена до споживача в зручному для нього вигляді, у відповідний час і місце. Розрізняють витрати підприємства (С + V) і витрати суспільства (С + V + Р). На ринку витрати суспільства виступають як ціна реалізації продукції, а витрати підприємства – як її собівартість.
Різниця між ними (С + V + Р) – (С + V) = Р становить прибуток підприємства (Р). Він є основним показником ефективності роботи фірми. Схематично це можна зобразити так:
Вкладаючи капітал у виробництво, підприємець прагне мати певну вигоду, прибуток. Від чого залежить величина прибутку? На розмір прибутку впливають два фактори:
• 1) обсяг виручки, доходу, який одержує підприємство (фірма) від продажу продукції;
• 2) загальні затрати на її виробництво і реалізацію.
У виробничі затрати входять сировина, паливо, електроенергія, амортизація, заробітна плата, відсоток на капітал і рентні платежі за землю, а також плата підприємцеві за виконання ним функції по організації виробництва якого-небудь товару, тобто з'єднання всіх ресурсів у процесі виробництва. Плата підприємцю за виконання цих функцій називається нормальним прибутком. Це та мінімальна платня, яка необхідна дня того, щоб утримати підприємницький талант (містера Моргана) у межах даного підприємства
Винагородження підприємця за виконання ним підприємницьких функцій є елементом внутрішніх витрат поряд з внутрішньою рентою і внутрішньою заробітною платою. Якщо ця винагорода не забезпечується, то підприємець переорієнтує свої зусилля з даного напрямку діяльності в інший, більш привабливий, або відмовиться від ролі підприємця.
Якщо доход (виручка) від реалізації продукції перевищує вказані витрати, то цей надлишок називається чистим або економічним прибутком. В радянській літературі його називали балансовим прибутком.
Економічний прибуток – це загальна виручка за вирахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх), включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця. Якщо фірма покриває тільки свої витрати (зовнішні і внутрішні), а підприємець одержує такий доход, якого вистачає лише на утримання його таланту, то це свідчить про те, що фірма економічного прибутку не одержує. Якщо виручка перевищує зовнішні і внутрішні витрати, то це свідчить про те, що фірма одержує економічний, або чистий прибуток.
Але для підприємця важливо отримувати не просто прибуток, а певну величину прибутку на вкладений капітал. Вигідність вкладення капіталу у виробництво визначається через норму прибутку (Р1) :
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відтворення на підприємстві та його умови. Бюджет фірми.“ на сторінці 1. Приємного читання.
