Як відомо, суспільне виробництво становить сукупність процесів власне виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ. При цьому праця зайнятих у цих процесах розподілена: кожний працівник зайнятий виконанням специфічних функцій і має чітко визначене місце у системі техніко-технологічних, організаційно-економічних і соціально-економічних відносин. Така складна система розподілу праці повинна обов'язково доповнюватись системою погодження дії людей заради задоволення потреб суспільства, адже будь-яке виробництво здійснюється заради споживання. Тому необхідна система управління економікою.
Під управлінням розуміють цілеспрямований упорядковуючий вплив на процес суспільної праці. Управління покликане організовувати, погоджувати регулювати і контролювати господарську діяльність відособлених виробничих одиниць і окремих працівників з метою досягнення заздалегідь намічених результатів.
У ринковій економіці прийнято розрізняти дві основні сфери управління – у межах відособленої фірми і в межах національної економіки. Іншими словами, управління по-різному реалізується на мікро- і макрорівнях.
Ця різниця полягає в тому, що на мікрорівні (всередині підприємства) управління переважно реалізується через жорстко централізовані адміністративно-командні методи і організаційні структури;
На макрорівні (у межах національної економіки) управління реалізується через посередницьке економіко-правове регулювання з боку держави, яке спирається на ринковий механізм саморегулювання.
На мікрорівні відбувається свідоме, планове управління виробництвом. Необхідність такого управління об'єктивно притаманне всякій кооперації праці, тобто, коли у виробничий процес залучено багато людей, то завжди виникає потреба свідомої організації їх діяльності заради досягнення поставленої мети.
У зв'язку з цим на відповідному етапі розвитку економіки виділяється специфічний вид праці – управлінська, якою сьогодні займаються спеціалісти-професіонали – менеджери. Особливості управлінської праці полягають у тому, що її предметом є інформація, необхідна для управління виробництвом; продуктом – управлінські рішення; а об'єктом впливу – колектив працівників, безпосередньо зайнятий виробництвом життєвих благ. Ефективність управлінської праці визначається безпосередньо – через показники роботи фірми, насамперед, норму прибутку. Управлінська діяльність охоплює не лише внутрішнє середовище діяльності фірми, але, як ми уже знаємо, і зовнішню сферу функціонування підприємства, тобто маркетингову організацію ринкового середовища, що оточує фірму. В цих умовах менеджер прагне раціонально організувати постійно мінливе ринкове середовище. Для цього він активно шукає постачальників і покупців, укладаючи з ними контракти. Обсяг укладених договорів (на закупівлю і продаж) дозволяє спрямувати виробництво на чітко визначену мету. Отже, сучасний ринок – це не "дика стихія” або "царство анархії”, як це інколи здається, а гнучкий і достатньо організований механізм погодження виробництва і споживання.
Отже, Ми з вами підійшли до аналізу механізмів самоуправління (саморегулювання), Які використовує ринок на макрорівні. Ще А. Сміт показав, що кожний підприємець прагне збагатитись – отримати для себе (привласнити) якомога більше прибутку. Проте він "невидимою рукою" спрямовується до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи особисті інтереси і створюючи товари для покупців, бізнесмени в кінцевому підсумку служать суспільній користі (вигоді). А. Сміт зазначає, що ми одержуємо на обід біфштекс, булку і келих пива не тому, що цього хочуть м'ясник, булочник і пивовар. Вони переслідують власну мету – прибуток.
Механізм ринку, як нам уже відомо, має такі особливості:
• 1) всі економічні зв'язки, які об'єднують продавців і покупців, установлюються по горизонталі – на основі господарських угод;
• 2) ринковий обмін між партнерами здійснюється добровільно і лише в тому випадку, коли обидві сторони розраховують на вигоду;
• 3) пропорційність в економіці (відповідність між попитом і пропозицією) забезпечується через механізм цін.
На збалансування національної економіки впливають такі три функції цін: інформаційна, стимулююча, розподільна:
• а) інформаційна ціна сигналізує виробникам про те, як змінюється співвідношення попиту і пропозиції на той чи інший товар або на відповідні види ресурсів;
• б) стимулююча функція полягає в тому, що ціни спонукають застосовувати такі фактори виробництва і технології, які допомагають досягти максимального прибутку;
• в) розподільна функція зумовлена тим, що ціни відбивають рівень доходів і продавців, і покупців. При ринковій рівновазі ціни забезпечують збалансованість попиту і пропозиції на окремі товари, а також всіх доходів із сумою цін вироблених продуктів;
• 4) четверта особливість ринкового механізму полягає в тому, що пропорційність досягається заднім числом, через коливання кон'юнктури, у тому числі через економічні кризи.
На початкових етапах розвитку капіталізму цей об'єктивний ринковий механізм саморегулювання національної економіки цілком забезпечував відносно динамічний її розвиток.
Проте в міру еволюції ринкової економіки все більше посилюється і свідомий вплив на мікрорівень економіки з боку держави. Це проявляється у значних перебудовах господарського механізму. Слід зазначити, що такі перебудови господарського механізму пов'язані насамперед з великими циклами, тобто з довгими хвилями технологічного процесу. Якісні зміни в техніці і технологіях об'єктивно спричиняють якісні зміни в організаційно-економічних і соціально-економічних відносинах, що проявляється в істотних передумовах господарського механізму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Господарський механізм і система саморегулювання економіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
