Натуральне і товарне виробництво. Багатоукладність економіки
Розрізняють два види господарства: натуральне і товарне.
Натуральне господарство – це така форма організації виробництва, коли створені продукти споживаються самими виробниками або призначені для внутрішньогосподарських потреб. У натуральному господарстві вироблені продукти становлять фонд життєвих засобів виробника.
Основою натурального господарства є землеробство, яке поєднується з домашньою промисловістю. У найбільш чистому вигляді натуральне господарство існує в первіснообщинному ладі. У рабовласницькому і феодальному суспільстві панівним є також натуральне господарство, хоча паралельно розвивається й товарне виробництво. Так, за умов феодалізму селянська сім'я займалася землеробством, скотарством, виготовленням одягу, взуття, будівництвом житла тощо.
У натуральному господарстві існує, безпосередній зв'язок між виробництвом і споживанням, що забезпечує певну стійкість економіки. Натуральне господарство досить розповсюджене на селі, передусім на перших етапах становлення і розвитку капіталізму. Воно є і зараз в слаборозвинутих країнах.
Останнім часом в Україні також посилюється розвиток натурального господарства у зв'язку з погіршенням життєвого рівня населення, обумовленого низьким рівнем заробітної плати, пенсій, стипендій, а також затримкою їх виплати. Тому більшість населення, зокрема вчителі, лікарі, інженери, викладачі вищих навчальних закладів, не говорячи вже про інших трудівників, змушені займатися присадибним господарством: вирощенням картоплі, овочів, фруктів, ремонтом житла й інше, що, без сумніву, не може не вплинути на якість їхньої основної роботи. В Україні 10 млн. громадян є власниками присадибних ділянок.
Натуральне господарство – результат нерозвиненості суспільного поділу праці. Це замкнуте виробництво. Воно ізолює одне господарство від іншого, веде до консерватизму, обмеження потреб у задоволенні людей матеріальними благами. Водночас натуральне господарство досить живуче, оскільки забезпечує існування людей. Для натурального господарства характерним є ручна праця. Тут кожен працівник виконує усі основні види робіт, використовуючи прості знаряддя праці і кустарний інструмент. Така праця є малопродуктивною, оскільки відсутня механізація і спеціалізація виробництва.
На противагу натуральному господарству виступає товарне виробництво.
Під товарним виробництвом слід розуміти таку організацію суспільного господарства, коли відособлені виробники спеціалізуються на виготовленні того чи іншого продукту з метою його продажу, обміну на ринку. Товарне виробництво є характерним, панівним для капіталістичного суспільства. Однак це не означає, що тут повністю відсутнє натуральне виробництво. Воно зустрічається, але носить обмежений характер.
Причиною виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці і поява приватної власності. Товарне виробництво почало зароджуватися ще в родовому способі виробництва, коли між племенами виник природний поділ праці, зумовлений природнокліматичними умовами. У результаті цього утворилися своєрідні кормові території, де інколи виникав надлишковий продукт, яким обмінювалися племена.
Значним поштовхом до розвитку товарних відносин був перший суспільний поділ праці, у результаті якого скотарство відокремилося від землеробства. Це сприяло підвищенню продуктивності праці, появі додаткового продукту у вигляді їх надлишків (тваринництва, рослинництва), якими племена обмінювалися, що обумовило підрив натурального господарства і сприяло розвитку товарного виробництва.
Посилення обміну відбулося в результаті другого суспільного поділу праці, коли від землеробства відокремилося ремесло. З'явилися люди, які стали займатись окремими видами ремесла (ткачі, шевці, кравці, столярі та інші фахівці). Суспільний поділ праці та спеціалізація виробників на виробітку окремих видів продуктів спричиняє їхню матеріальну та соціально-економічну відособленість один від одного.
На цьому ґрунті почала з'являтися приватна власність, яка з виникненням держави знайшла своє втілення у правових нормах.
Економічна та юридична відособленість виробників створювала необхідний ґрунт для обміну, поширення ринкових відносин у суспільстві, що сприяло його подальшому розвитку.
Виникнення рабовласницьких міст та поява купців спричинила поділ праці між містом і селом, що стимулювало розвиток товарного виробництва, ринку. При феодалізмі відбувається подальший суспільний поділ праці і розширення товарного виробництва. Однак для докапіталістичних формацій характерним (панівним} було натуральне господарство. У первісному ладі лише зароджується товарне виробництво, тоді як при рабовласницькому суспільстві воно знаходить свій подальший розвиток. Справа в тому, що рабовласник намагався так організувати господарство у своїй латифундії, щоб усе те, що йому і його челяді було потрібне, тут же і вироблялося.
Так господарював і поміщик при феодалізмі. Кріпак займався не лише сільським господарством, але й ремісництвом. Він сам виготовляв собі одяг, взуття, дбав про житло, інвентар. Однак при феодалізмі товарне виробництво було більш розвинутим порівняно з рабовласницьким суспільством. Особливо швидко почало розвиватися товарне виробництво на межі розпаду феодального ладу й зародження капіталізму, коли натуральну ренту змінила грошова. Це було значним поштовхом до розвитку ринку. Встановлення грошової ренти посилює зв'язок селян із ринком, прискорює їх диференціацію, формування капіталістичних виробничих відносин.
В Україні за часів Козацької Республіки були досить розповсюджені товарно-грошові відносини, зумовлені розвитком ремесла, торгівлі. Особливо добре була розвинута торгівля в Києві, Львові, Кам'янці, на Поділлі, Луцьку. Україна експортувала зерно в Голландію, Англію, Францію, а також полотно для корабельних вітрил, деревину, шкіряні та гончарні вироби, килими, вишивки. Розвитку товарно-грошових відносин сприяла економічна політика Богдана Хмельницького, завдяки якій була заснована державна скарбниця (“Скарб"), що формувалась за рахунок поміркованих податків із населення, а також мита і податків на іноземних купців.
Щорічно в скарбницю надходило понад 100 тис. "червоних золотих” яких вистачало для державних потреб. В Україні карбувалися золоті монети. Однак після Переяславської угоди Україна почала втрачати свою державність, що спричиняло насадження кріпацтва, підрив товарного виробництва, руйнування фінансово-грошової системи, яку після смерті Богдана Хмельницького остаточно знищила Катерина II. У результаті цього Україна як самостійна держава перестала існувати.
Розрізняють просте і крупне (розвинуте капіталістичне) товарне господарство.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Форми організації суспільного виробництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
