У товарному господарстві кожен виробник діє на свій ризик і страх, не знаючи точного попиту на свій товар. Однак вироблені товари реалізуються. Між товаровиробниками існує конкуренція, і виробництво товарів у масштабі країни ніхто не планує. Проте воно функціонує, і товарів виробляють саме стільки і таких, скільки їх потрібно для задоволення потреб суспільства. Товаровиробники на вироблення товарів затрачають індивідуальну працю, а товари реалізуються за суспільно необхідними затратами праці. В економіці існує комерційна таємниця виробництва, однак постійно здійснюється науково-технічний прогрес. Що регулює усі ці процеси в товарному господарстві? Таким регулятором виступає закон вартості. Закон вартості – це закон товарного виробництва, за яким обмін товарів здійснюється відповідно до однакових затрат праці на основі еквівалентності. У товарному виробництві закон вартості виконує ряд функцій, а саме:
1. Закон вартості є основою ціни. Бо що таке ціна? Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Однак це не означає, що ціна на товар завжди збігається з його вартістю. Під впливом попиту і пропозиції ціна може відхилятися від вартості. Якщо попит більший, ніж пропозиція, то ціни зростають, і навпаки, перевищення пропозиції над попитом спричиняє зниження цін. Графічно це можна зобразити так:
Якщо на товар затрачено 10 годин праці, а одна година праці оцінюється в 5 доларів, то ціна товару буде становити 50 доларів (коли попит на товар збігається з пропозицією), але може підвищуватися до 60-70 або падати до 30-40 доларів під впливом попиту і пропозиції.
У ринковій економіці ціна виконує ряд функцій, зокрема:
а) ціна є виразником вартості товару. А вартість товару – це згусток людської праці. Чим більше затрачено праці на виробництво товару, тим більша його вартість і ціна. Проте ціна може корегуватися попитом і пропозицією.
У ринковій економіці ціни формує ринок, тоді як у командній – вона визначається централізованим порядком. У результаті цього ціни часто відірвані від вартості. Наприклад, на горілчані, тютюнові, ювелірні вироби, килими, кришталь, автомобілі, побутову техніку в СРСР існували досить високі ціни, тоді як на хлібобулочні, м'ясо-молочні продукти, овочі – занижені ціни. Вони часто були нижчими за витрати на їх виробництво. Символічна була квартплата, яка покривала лише 6% дійсної вартості житла, а на газ 2% (1 квартал 1994 року). В 1994 р. дотації на комунальні послуги в Україні становили 95% від їх вартості, а на хліб – 60%. До речі, заробітна плата також була досить низькою, не відповідала дійсним затратам праці. У цих умовах різниця між ціною і справжньою вартістю товару покривалася за рахунок державних дотацій. Так, за найважливішими видами товарів і послуг державні дотації сягали 90%. Наприклад, на м'ясо-молочні продукти щорічні дотації становили в СРСР близько 100 млрд. крб.
Ці асигнування лягали важким тягарем на державний бюджет, який часто покривався за рахунок інфляції, що спричиняло зниження життєвого рівня населення. Все це свідчило про те, що ціни на велику кількість товарів і послуг не відображали вартості, дійсних затрат праці. Тобто ціна не виконувала свою основну функцію, не була грошовим вираженням вартості товару. За таких умов стримувався перехід до ринкової економіки, де ціни максимально наближені до вартості товару, що є необхідною умовою прибуткового господарювання, самоокупності, самофінансування підприємств. Тому останнім часом у нашій країні відбувається підвищення цін на товари, квартплату, послуги в напрямку доведення їх до дійсної вартості. Однак поряд з цим необхідно підвищувати також заробітну плату, щоб вона виражала дійсну вартість робочої сили, забезпечувала її відтворення.
• б) Стимулююча функція ціни. Ціна сприяє науково-технічному прогресу, оскільки на ринку в конкуренції перемагає той виробник, який пропонує найкращий товар за найнижчу ціну. А для цього необхідно постійно запроваджувати на виробництві нову техніку, технологію, наукову організацію праці, підвищувати її кваліфікацію.
• в) Розподільча функція ціни. За допомогою цін розподіляється і перерозподіляється новостворена вартість між підприємствами, між підприємством і його працівниками, між галузями народного господарства, регіонами. Це виявляється в тому, що через бюджет держава збирає кошти з одних галузей, регіонів і використовує їх для розвитку інших. Ціна сприяє розподілу і перерозподілу доходів серед населення. Той, хто купує дорогі товари, віддає частку своїх доходів на користь тих, хто має низькі доходи. Ціна змушує купувати одні товари і утримуватися від придбання інших, а це також сприяє перерозподілу доходів.
• 2. Другою функцією закону вартості є те, що він регулює виробництво; розподіляє засоби виробництва і робочу силу між різними галузями народного господарства. Наприклад, допустимо, що у взуттєвій галузі існує великий попит на її продукцію. В результаті цього ціни на взуття починають зростати. Це спричиняє швидке збагачення взуттьовиків. Виробники інших товарів (наприклад костюмів) бачать це і тому починають перебудовувати своє виробництво на виробництво взуття. Це приводить до того, що на ринку з'являється багато взуття, тому ціни на нього починають падати і водночас зростати на костюми, адже пропозиція їх зменшилася, бо ряд підприємців перевели свій капітал у взуттєву галузь. Як результат цього починається зворотний процес переміщення капіталу із взуттєвої галузі в галузь виробництва костюмів. І так постійно: капітал переходить з одних галузей в інші у пошуках більшого прибутку. Отже, закон вартості разом із законом прибутку регулюють процес виробництва, розподіляють засоби виробництва і робочу силу між різними галузями народного господарства.
• 3. Третьою функцією закону вартості є те, що він сприяє технічному прогресу, розвитку продуктивних сил. Припустимо, що виробників взуття умовно можна поділити на три групи. До першої належать ті, хто затрачає на виробництво однієї пари взуття 10 годин праці (10 доларів). До другої належать ті, хто затрачає 12 годин (12 доларів). 1 до третьої належать ті, хто витрачає 14 годин (14 доларів). Такі відмінності в затратах праці обумовлені тим, що перша група використовує найбільш досконалу техніку, друга – середню, а третя – застарілу. На ринку взуття буде продаватися не за 10,12,14 доларів, а за якоюсь однією ціною. За ціною, яка визначається суспільно необхідними затратами праці. Якщо припустити, що такою ціною буде 12 доларів (середній рівень техніки), то підприємці другої групи будуть отримувати на кожній парі взуття якийсь прибуток “X" (1 долар). Підприємці першої групи будуть мати на кожній парі прибуток “X" плюс ще 2 або 3 долари, а підприємці третьої групи будуть мати 2 долари збитків. У результаті цього вони почнуть розорюватися. Щоб цього не сталося, вони змушені будуть запроваджувати нову техніку, таку, якою користуються підприємці першої групи. У результаті цього основну масу взуття почнуть виробляти підприємці першої групи, що спричинить зниження суспільно необхідних затрат праці із 12 годин до 10. Це змусить, у свою чергу, підприємців другої групи (під страхом розорення) запроваджувати нову техніку. І так весь час. Отже, закон вартості сприяє технічному прогресу.
• 4. Четвертою функцією закону вартості є те, що він спонукає до розвитку ринкових відносин, обумовлює диференціацію товаровиробників. Це виявляється в тому, що внаслідок технічного прогресу одні підприємці зуміють запровадити нову техніку, тобто іти в ногу з технічним прогресом, тоді як інші з якихось причин не зможуть цього зробити, у результаті чого розоряться, перетворяться із підприємців у найманих працівників. А це означає, що закон вартості сприяє диференціації товаровиробників, розвитку капіталістичних виробничих відносин.
Теорії вартості. Трудова теорія. Трудова теорія вартості, яка була розроблена представниками класичної політичної економії твердить, що вартість товару визначається кількістю затраченої праці на його виробництво. Крім класичної трудової теорії вартості на сучасному етапі широкого розповсюдження одержала неокласична теорія вартості яка найбільш детально розроблена А. Маршаллом і П. Самуельсоном. А. Маршалл розрізняє два види вартості: ринкову і нормальну.
Ринкова формується в короткі проміжки часу. На цю вартість впливають витрати виробництва і корисність товару, що виявляється через попит. Нормальна, або природна (як писав А. Сміт) вартість товару формується протягом тривалого часу під час якого більший вплив на вартість товару мають витрати виробництва.
Теорія попиту і пропозиції. Її прибічником виступає англійський економіст Маклеода. Прихильники цієї теорії заперечують внутрішній зміст вартості, зводячи її до суто кількісного співвідношення між попитом і пропозицією. Вони надають вирішального значення обміну, ринку у формуванні цін.
На їхню думку, ціна збігається з вартістю, а вартість виступає як результат попиту і пропозиції. Безперечно, попит і пропозиція впливають на ціну, вони можуть її підвищувати або знижувати, але не будуть її основою. Її основа – вартість. Однобічність цієї теорії стає очевидною, коли допустити, що попит дорівнює, збігається з пропозицією. Як тоді формується ціна? Як, наприклад, пояснити, що при однаковому попиті і пропозиції на автомобілі і велосипеди автомобілі в 100 разів дорожчі за велосипеди? Разом з цим представники теорії попиту і пропозиції помітили дуже важливий для товарного виробництва взаємозв'язок між цінами, попитом та пропозицією. Він полягає у тому, що чим нижча ціна на товар, тим більший на нього попит. І навпаки, чим вища ціна, тим менший попит на товар.
Ціни впливають і на пропозицію. Якщо високі ціни на товари, то це заохочує виробників у зростанні їх виробництва, тобто збільшує пропозицію товарів. Якщо ж ціни низькі, то виробництво і пропозиція товарів зменшується. Ті процеси і ціни, які ми спостерігаємо зараз на нашому ринку і ринках колишніх республік СРСР, свідчать саме про те, що попит і пропозиція суттєво впливають на ціни. До речі, ціна на один і той же товар може змінюватися під впливом попиту і пропозиції навіть протягом одного дня.
Теорія витрат виробництва. її прихильником є англійський економіст Торренс. Вона базується на тому, що вартість товару включає як живу так і уречевлену (колишню) працю. Згідно з цією теорією, вартість товару визначається витратами на його виробництво, тобто сумою грошей, витрачених підприємцем на купівлю засобів виробництва і робочої сили. Так, ціна автомобіля визначається сумою витрат на метал, фарбу, пластмасу й інші матеріали, а також витрат на заробітну плату виробникам. Але усі ці витрати є певною сумою цін. Таким чином, ціна автомобіля визначається ціною інших товарів (металу, фарби, пластмас, робочої сили), тобто одне невідоме визначається через інше невідоме. Недоліком цієї теорії є й те, що вона суперечить реальній дійсності, адже в ціну товару входить, крім витрат виробництва, і прибуток.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закон вартості і його функції. Теорії вартості“ на сторінці 1. Приємного читання.
