Аналіз розвитку людства свідчить про те, що найбільш поширеною формою власності є приватна власність.
Вона супроводжує суспільство протягом тисячоліть. Чому? Справа в тому, що приватна власність забезпечує людині свободу вибору діяльності, найбільше породжує в людини ініціативу, підприємливість, матеріальну заінтересованість і відповідальність за кінцеві результати праці, використання засобів виробництва. Вона сприяє розвитку особи. Суттєвою перевагою приватної власності над усіма іншими формами є те, що вона робить людину матеріально вільною і ні від кого не залежною. А матеріальна незалежність – основа політичної і соціальної свободи. На думку французького просвітителя Вольтера, приватна власність є єдиним матеріальним гарантом особистої свободи людини. В цих умовах людина вільно мислить, не боїться висловлювати свою думку, переконання, бо вона матеріально ні від кого не залежить. А плюралізм думок дозволяє з'ясувати істину, що є необхідною умовою для прогресу, поступального розвитку суспільства. Якщо в людини нічого немає, коли вона позбавлена засобів виробництва, а значить і засобів до існування, то така людина стає залежною, підневільною, рабом, нею легко можна розпоряджатись, командувати, маніпулювати, примушувати бути покірною, безвільною, гвинтиком. Саме такі люди потрібні були тоталітарній, колишній так званій соціалістичній системі.
Приватна власність дає можливість збагачуватись людям, заможно жити. А хіба погано, якщо в країні велика кількість багатих людей. Це означає, що і країна багата, заможно живуть люди. Так, у 2011 році в СІНА нараховувалось 10 млн. мільйонерів, тоді як 20 років тому їх було 1,3 млн.
"Середньому" американському мільйонеру 57 років. Він одружений, у нього 3-є дітей. Більшість із них ходили у звичайну державну (безплатну) школу і заробили свої мільйони важкою працею, працюючи по 55 годин на тиждень. Лише окремі розбагатіли на біржах.
Майже 90% мільйонерів зобов'язані своїм багатством створенню власних фірм. Близько 80% американських багачів продовжують вести досить скромний спосіб життя, надаючи перевагу джинсам і футболкам, а у святкові й урочисті дні – елегантним костюмам і краваткам. Вони самі водять автомобілі, середній вік яких 3 роки і більше, їхні дружини купують одяг і взуття на дешевих сезонних розпродажах і гордяться своїм умінням економити центи, складаючи долари.
Найбагатшим американцем є Біля Гейтс, якому в 2011 році виповнилось 51 років і який володіє капіталом у 40 млрд. доларів (в 1994 році його капітал складав – 9,4 млрд. доларів). Розбагатів він завдяки своєму розуму і наполегливій праці в комп'ютерній галузі, створивши компанію "Майкрософт".[1]
Багатим бути престижно, тебе визнають, з тобою радяться, поважають. Багаті люди самі самовіддано працюють і дають роботу іншим, служать для них добрим прикладом. Вони часто виступають спонсорами, жертвують кошти на розвиток освіти, культури, охорону здоров'я, допомагають бідним. Кошти, які заможні люди, компанії, віддають на благодійні справи, не обкладаються податком, створюють їм добрий імідж, рекламу.
Бізнес давно прийшов до висновку, що "скупий платить двічі", що без розвитку духовного потенціалу суспільства, скорочення бідності не буде великих прибутків. А раз так, то не треба жаліти кошти на благодійність. Один із власників фірми "IBM" Хьюлетт у 1988 р. віддав на благодійні справи 2 млрд. доларів, вважаючи, що вони більше принесуть користі тим, хто їх потребує, ніж коли ці кошти віддати казначейству США. На жаль, в Україні законодавство не зацікавлює підприємців у пожертвуванні коштів на благодійні цілі, що стримує спонсорство.
Водночас приватна власність породжує жадобу до наживи, і якщо це стає самоціллю для тієї чи іншої людини, то в цьому виявляється її негативний бік. Проте це не є типовим, масовим, найбільш розповсюдженим явищем. У цілому приватна власність має більше позитивного, ніж негативного, тому вона в кількісному відношенні є переважаючою серед усіх форм власності.
Так, наприклад, у США нараховується близько 19,5 млн. так званих ділових одиниць, бізнесів, фірм, із яких 13,5 млн. відносяться до одноосібної власності (69%), в т.ч. 11,0 млн. підприємств (55,3%) становлять трудову приватну власність, де не використовується наймана праця. За 10 років, з 1980 по 1990 р., в США з'явилось 7 млн. нових підприємств, з яких 3,5 млн. є одноосібними.
В малому бізнесі зростає роль жінок. Кількість одноосібних підприємств, де власником є жінка, зросла з 1977 по 1987 р. з 1,9 млн. до 4,4 млн. Подібна тенденція спостерігається і в інших розвинутих країнах.
У нашій країні питання становлення приватної власності залишається досить суперечливим. Одні вбачають у ній панацею від усіх бід, які нагромадились в економіці, а інші категорично виступають проти приватної власності. Між тим, вся історія розвитку людства свідчить про те, що приватна власність є домінуючою. Тому заперечувати її існування, виступати проти неї – це фактично виступати проти самого суспільства, його природи. Немовля, в руки якого вперше потрапила іграшка, починає досить активно протестувати проти намагання забрати в неї цю іграшку. Тому напрошується висновок, що в самій людині, в її генах закладено прагнення мати якісь речі. Навіть дикі звірі мають свою кормову територію, до якої не допускають чужаків.
У листі-відповіді Л. Толстому Петро Столипін написав: "Ви вважаєте злом те, що я вважаю для Росії благом. Мені здається, що відсутність "власності" на землю у селян створює всю нашу невлаштованість".
Природа вклала в людину деякі вроджені інстинкти, як от: відчуття голоду, статеве почуття і т.п., і одне з найсильніших почуттів цього ряду – почуття власності. Не можна любити чуже нарівні зі своїм і не можна доглядати, поліпшувати землю, що перебуває у тимчасовому користуванні, нарівні зі своєю землею".
Власність робить людину не лише більш самостійною, незалежною, але і впевненою, повноцінною. Намагання позбавити людину цього, "переробити" її, є протиприродним, марним і шкідливим заняттям. Наслідком цього є той тупик, криза, в якій опинилася наша країна і ті, хто йшов слідом за нами, керуючись відповідним ученням.
Чому все-таки деякі люди виступають проти приватної власності? Річ у тому, що комуністична ідеологія досить довго вбивала в голови людей те, що приватна власність породжує експлуатацію людини людиною, злидні, нужду, нерівність у суспільстві. І це для чималої частини людей стало переконанням.
До речі, найактивніше виступає проти приватної власності частина колишніх партократів і нероб, і такий "союз" не випадковий. Для перших утвердження приватної власності означає їх непотрібність, а для других вона неприйнятна, бо вимагає повсякденної, наполегливої, дисциплінованої, заповзятої праці. Вона не допускає її розтягування, марнотратства. А це явище, на жаль, є досить розповсюдженим, характерним у так званій соціалістичній системі. Саме вона його породила, оскільки людина в таких умовах не була матеріально зацікавленою в раціональному господарюванні і змушена була нерідко красти, щоб якось прожити; не померти з голоду.
Парадокс полягає в тому, що марксистсько-ленінська теорія трактує капіталістичну приватну власність схоластично, догматично. Тому для багатьох людей розуміння приватної власності залишилось на рівні 100-150 річної давності.
Між тим, природа сучасної капіталістичної приватної власності істотно змінилась, змінився й сам капіталізм. Він соціалізувався, перетворившись у "народний капіталізм", "колективний капіталізм", "соціальне партнерство", "державу благоденства". В результаті цього проходить "дифузія власності". Здійснюється це через розповсюдження акцій серед найманих працівників, населення, розвиток "пенсійного фонду". Останньому в США належить 2/3 акціонерного капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Приватна власність“ на сторінці 1. Приємного читання.
