У процесі обігу золоті монети стираються. Якось було підраховано, що в період функціонування золотих монет вони зношувалися протягом року майже на 800 кг, що негативно позначалося на багатстві.
Це послужило однією із причин заміни золотих грошей на паперові[1].
Паперові гроші є результатом функції засобу обігу і платежу. Вони випускаються державою замість золотих і функціонують за примусовим курсом. Паперові гроші, на відміну від золотих, не мають вартості. Перші спроби випуску паперових грошей були запроваджені в Китаї (XII ст.). В Америці паперові гроші були випущені у 1690 році (штат Массачусетз) під час війни з Канадою. У Франції паперові гроші з'явилися у 1716 році, а в Росії – у 1769 році за правління Катерини II.
Якщо кількість випущених паперових грошей дорівнює кількості знятих із обігу золотих, то паперові гроші еквівалентні за курсом золотих грошей. Якщо кількість випущених в обіг паперових грошей перевищує кількість знятих золотих монет в 2, 5,10 разів, то паперові гроші знецінюються відповідно в 2,5,10 разів. Таке явище називається інфляцією.
Інфляція – це надмірний випуск грошей, переповнення каналів грошового обігу масою паперових грошей. Інфляція спричиняє зростання цін на товари і послуги, що веде до зниження життєвого рівня населення, оскільки темпи підвищення цін випереджають темни зростання заробітної плати, пенсій, стипендій та інших грошових доходів.
Розрізняють:
• 1) повзучу інфляцію (ціни протягом року зростають до 10%);
• 2) галопуючу (ціни за рік зростають до 100% і навіть 200%);
• 3) гіперінфляцію (ціни зростають в десятки і сотні разів).
До речі щодо гіперінфляції: якщо до неї покупці йшли в магазин з грішми в кишені і поверталися з продуктами в корзинах, то тепер несуть гроші в корзинах і повертаються з продуктами в кишенях. Найбільших темпів інфляція зазнає під час війн, а також за економічної і фінансової кризи в країні. Під час громадянської війни в нашій країні Нестор Махно випускав гроші зі своїм зображенням з однієї сторони і надписом „ Анархія мать порядку”, а з другої – „Гоп кум не журися, у Махна гроші завелися". У Німеччині в 1923 році в обігу знаходилося 496 квінтільйонів марок. Ціни з 1922 р. по 1924 р. зросли в 100 млрд. разів. Під час грошової реформи у 1924 році одну нову марку обмінювали на 1 трильйон старих марок. За час інфляції ціни на товари так швидко зростали, що заробітну плату видавали двічі на день. І хто скоріше добігав до магазину, той міг більше купити товарів. В Угорщині (серпень 1946 року) в обігу знаходилося 829 октильйонів (82922) знецінених форинтів. У 1947 році японські рибалки і фермери користувалися вагою, щоб визначити кількість грошей і не затрудняти себе їх рахуванням. В Україні, коли функціонували купони, щоб купити 1 кг копченого м'яса, потрібно було віддати 10 тис. крб., або 5 кг купонів (номіналом 1 купон). Під час інфляції ціни в Україні зросли лише у 1993 році у 103 рази, у 1994 році – у 5 разів, у 1995 році – у 2,5 рази, у 1996 році – на 39,7%, у 1997 році – на 10,2%. В 1998 році – на 11,0%, у 1999 році – на 19,2%, у 2000 – 25,8%, 2001 р. – 6,1%, (в 2002 р. вперше відбулася дефляція – 0,6%), В 2003р інфляція становила 8,3%, в 2004 р. – 12,4%, в 2006 р. – 11,6%, в 2007 р. – 16,6%, в 2008 р. – 22,3%, в 2009 р. – 12,3%, в 2010 р. – 9,1%, в 2010 р. – 8,2%. В результаті інфляції за 9 років (1991-1999 pp.) реальна заробітна плата в Україні знизилася в 3,6 рази.
Яка причина інфляції?
К. Р. Макконнелл вважав, що інфляції сприяє збільшення попиту на товари, послуги і підвищення витрат виробництва, а тому він розрізняє інфляцію витрат та інфляцію попиту.
Інфляція витрат характеризується зростанням витрат виробництва у зв'язку з підвищенням номінальної заробітної плати і цін на сировину й енергію. При цьому підвищення заробітної плати випереджає зростання продуктивності праці. І це спостерігається навіть в період спаду виробництва і збільшення безробіття. Цьому часто сприяють профспілки, які виступають за підвищення заробітної плати. Підвищення витрат на одиницю продукції скорочує прибуток і обсяг виробництва продукції, який фірми готові запропонувати за умови існуючого рівня цін. У результаті цього зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, у свою чергу, підвищує рівень цін.
Інфляція попиту виявляється в надмірному попиті, який перевищує пропозицію, що спричиняє підвищення цін на постійний (реальний) обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Її суть полягає в тому, що "надто багато грошей полюють за надто малою кількістю товарів”. Виробництво не встигає за попитом.
П. Самуельсон крім інфляції попиту і витрат відзначає і інерційну інфляцію, коли її темпи тримаються на одному рівні (наприклад 3% на рік), поки які-небудь події в економіці не примусять їх змінитися. Інерційну інфляцію Самуельсон порівнює із старим лінивим псом. Якщо його не чіпати, то він не зрушить з місця. Але якщо йому наступити на хвоста, чи подразнить кішка, то він кинеться за нею, а потім знову ляже до наступного подразника. Таким подразником в економіці може бути засуха і неврожай, зростання цін на нафту і інші фактори.
В економіці нашої країні в 90-х роках минулого століття спостерігалася інфляція витрат і попиту. Однак домінувала інфляція витрат, оскільки зберігався затратний механізм, успадкований від командної економіки. Затратна інфляція також зумовлювала подорожчанням у 1994-1998 pp. пального і сировинних матеріалів, ціни на які досягли світового рівня. В Україні уряд намагався пом'якшити інфляцію в основному монетарними методами через лібералізацію цін. Але це мало що давало, оскільки не було конкурентного середовища у зв'язку з монополізацією виробництва, обумовленої переважанням державної власності і не спрацюванням антимонопольних механізмів. Вихід із кризи слід було шукати на шляху збільшення обсягу виробництва, через матеріальне стимулювання виробника (пом'якшення оподаткування), заохочування в інвестиціях.
Таким чином, в Україні переважала інфляція витрат, а лікували її як інфляцію попиту. Однак, без стимулювання попиту неможливе зростання виробництва. Справа в тому, що низький рівень заробітної плати в країні стримує платоспроможний попит і не може бути інструментом антиінфляційної політики в Україні, бо це гальмує розвиток виробництва.
У ринковій економіці кожен товаровиробник живе лише за рахунок власних доходів. Бюджетні ж організації, навчальні заклади, охорона здоров'я, армія, управлінський апарат, то вони фінансуються державою. Але держава має право фінансувати стільки коштів, скільки їх надходить у бюджет, щоб уникнути дефіциту, оскільки на його покриття часто випускаються гроші, які матеріально не забезпечені. Це спричиняє інфляцію, яка найбільшим тягарем лягає на плечі найбідніших верств населення, а також працівників бюджетної сфери, бо зайняті в матеріальному виробництві мають можливість підвищувати свою заробітну плату і стримувати погіршення життєвого рівня. У цілому в Україні до 1999 р. склалася досить парадоксальна ситуація, коли одночасно з дедалі суттєвим падінням виробництва відбувалося затоварювання складів продукцією як виробничого, так і невиробничого призначення, що пов'язано з пониженням купівельної спроможності населення і неплатежами підприємств. Так, на складах в 1995-1999 pp. накопичення товарів становило майже 70% їх виробництва. Це спричиняло входження економіки в новий спад виробництва. Тому без стимулювання попиту неможливо зупинити спад виробництва.
Наші реформатори-урядовці твердили, що зростання грошових доходів населення провокує інфляцію. В цілому це справедливо. Але треба брати до уваги, що питома вага заробітної плати у вартості продукції в Україні займає всього 11%, тоді як у високорозвинутих країнах – 40-50%.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Паперові гроші. Інфляція та її соціальні наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.
