Ринковий механізм, як ми вже зазначали, прагне до досягнення рівноваги (збалансованості) в економіці. Проте розвиток економічної системи – це передусім порушення вже існуючої, досягнутої рівноваги, тому динаміка ринкової системи носить коливальний характер. Тут пропорціональність досягається через диспропорціональність. Отже, диспропорція – це невід'ємна складова частина повсякденної дійсності ринкового господарства. Але в оцінці причин і характеру цих диспропорцій серед економістів немає єдиної думки.
У світовій економічній науці можна виділити два основні (переважаючі) підходи в оцінці диспропорцій і взагалі характеру відтворювального циклу: а) Кейнсіанський; 6) монетаристський. Кейнсіанці вважають, що порушення відтворювального процесу і поява диспропорцій в економіці є результатом внутрішньої недосконалості ринкових механізмів саморегулювання, тобто ринковий механізм недосконалий. Він постійно породжує диспропорції, які можуть призвести до кризи, якщо не буде активного державного втручання в економіку. Основне джерело диспропорцій, на думку кейнсіанців, – виробнича сфера, особливо інвестиційний процес. Так, досліджуючи кризи і безробіття, Дж. Кейнс прийшов до висновку, що їх причиною є недостатній купівельний попит на предмети особистого вжитку і засоби виробництва. На його думку це обумовлено тим, що в міру зростання доходів зменшуються темпи збільшення попиту на корисні блага. У людей зменшується "схильність до споживання” і посилюється “прагнення до збереження". Дж. Кейнс писав: "Основний психологічний закон... полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в такій же мірі, в якій зростає доход.”
Підприємці також пред'являють недостатній попит на засоби виробництва, оскільки, (як думав Дж. Кейнс), знижується прибутковість капіталістичного виробництва, в результаті цього капіталісти втрачають віру в майбутні доходи. В цих умовах вони вважають за доцільніше вкладати кошти не у виробництво, а давати в позику, розраховуючи на високий і стійкий відсоток.
Ha думку Дж. Кейнса і його послідовників масове безробіття яе є неминучим, оскільки держава може регулювати економіку впливаючи на споживання через систему податків, банкірський відсоток тощо.
На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що ринковий механізм здатний самостійно (без втручання держави) забезпечити структурну рівновагу в економіці. Головний дестабілізуючий фактор в економіці – це грошова система. Тому кризи і диспропорції в ринковій економіці становлять виключно грошове явище, тобто вони пов'язані насамперед з функціональними порушеннями, які виникають у сфері кредитно-грошових відносин. Прихильники цих 2-х напрямків розробили свої рекомендації щодо проведення державної стабілізаційної, антициклічної, антикризової політики.
Система кейнсіанських рекомендацій спрямована на регулювання обсягу і динаміки інвестицій. Для цього пропонується використати два основні інструменти – бюджетну і кредитно-грошову політику. У бюджетній політиці основний акцент робиться на дві підойми: а) державні закупки, які повинні зростати під час кризи та депресії і скорочуватись у фазах пожвавлення і піднесення; б) державні інвестиції (в інфраструктуру, нове будівництво, капіталоємкі галузі), які повинні зростати у період скорочення валових приватних інвестицій (фази кризи і депресії).
У галузі кредитно-грошової політики основна увага приділяється регулюванню норми позичкового відсотка: у періоди спаду і депресії – дешевий кредит, який повинен стримувати падіння виробництва; у періоди пожвавлення і особливо піднесення (буму) – "дорогий кредит", який не повинен допустити “перегрівання” ринкової кон'юнктури.
Система монетаристських рекомендацій орієнтована на регулювання грошово-кредитної сфери, і насамперед інфляційного процесу. Тут основна увага приділяється довгостроковій грошовій політиці. На думку монетаристів, збалансований розвиток економіки вимагає стабільного збільшення грошової маси (правило "к-%") – 3-5% на рік. Це визначальна умова боротьби з інфляцією.
Монетаристи вважають, що основним ініціатором інфляції є держава. Тому підвищення, збільшення економічної ролі і діяльності держави неминуче призводить до посилення інфляції. Логіка, до якої вдаються тут монетаристи – проста: коли держава посилює свою діяльність, вона починає витрачати гроші. Ці гроші держава збирає шляхом: а) підвищення податків; б) грошової емісії; в) збільшення державного боргу. В результаті неминуче погіршуються умови приватного підприємства, адже більші податки є слабим стимулом до приватних інвестицій. Тому виникають диспропорціїу грошово-кредитній сфері: дефіцит держбюджету, нестабільність валюти та ін. Крім цього, ефективність державних дій і рішень часто досить низька (особливо в інвестиційній сфері), а економіка при активізації держави швидко бюрократизується.
Рішення про інвестиції у ринковій економіці ухвалюються на мікрорівні, що забезпечує їх ефективність. Звідси рекомендації: скорочення державних витрат і перебудова економічних функцій держави (так звана “мінімальна держава"). Головне переконання монетаристів: ринковий механізм, якщо на нього не впливати "шоковим чином” з боку держави, сам спроможний забезпечити відносно збалансоване економічне зростання. На думку монетаристів, серйозною небезпекою у проведенні ефективної антикризової політики є неврахований розрив (лаг) у часі між прийняттям і реалізацією заходів господарського регулювання.
Так, на думку М. Фрідмена, у будь-якій стабілізаційній урядовій програмі зустрічаються три лаги:
• 1) період усвідомлення або час між необхідністю діяти і усвідомленням такої необхідності;
• 2) адміністративний лаг або період між усвідомленою необхідністю діяти і прийняттям заходів;
• 3) операційний лаг або час між прийняттям заходів та їх ефективним впливом на економічну ситуацію.
Фрідмен М. вважає, що загальна тривалість запізнення коливається від декількох місяців до року і навіть більше. В цілому антикризову політику відрізняє надзвичайно складний варіативний характер, – діяльність в умовах надмірної невизначеності. Тому чим вищий рівень економічного розвитку, тим вищі і вимоги до якості державного управління.
Дещо детальніше про це піде мова в останньому питанні теми.
Господарський механізм і система саморегулювання економіки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диспропорції в економіці і проблеми антикризового регулювання.“ на сторінці 1. Приємного читання.
