У процесі кругообороту капіталу від промислового капіталу відокремлюється торговий і грошовий капітал.
Торговий капітал виникає ще задовго до капіталізму. У докапіталістичних формаціях торговий капітал виступав як самостійний вид капіталу. В умовах капіталізму торговий капітал утрачає свою самостійність, його функції зводяться до обслуговування промислового капіталу. Спочатку, коли промисловий капітал був невеликим, він сам займався реалізацією своєї продукції. Однак із зростанням масштабів виробництва, розширенням ринків збуту промисловому капіталу стає все важче реалізувати свої товари, бо це вимагає часу, коштів, що уповільнює рух промислового капіталу, знижує норму прибутку. Тому виникає потреба в особливій групі підприємств, які б обслуговували обіг промислового капіталу. Так, із усіх підприємців виділяється певна група людей, яка займається реалізацією товарів. Торгові капіталісти купують товар оптом у промислових капіталістів і продають його безпосереднім споживачам, у результаті чого промисловий капітал має можливість відразу приступати до виробництва нової партії товарів.
Торговий капітал не тільки реалізує вироблені промисловим капіталістом товари, але й забезпечує його засобами виробництва. У результаті цього прискорюється рух усього функціонуючого капіталу. Чому?
По-перше, існування торгового капіталу дає можливість промисловому капіталісту швидко продати товар, одержати кошти і знову розпочати процес виробництва. По-друге, торговий капітал, який займається винятково купівлею-продажем товарів, краще знає ринок, успішніше реалізує товар. По-третє, торговий капітал купує і продає товари не одного, а багатьох промислових підприємців.
За обслуговування промислового капіталу торговий капітал одержує торговий прибуток. Торговий прибуток – це частина прибутку, яку промисловець уступає торговцеві за реалізацію своїх товарів. Торговий капіталіст отримує на свій капітал таку ж середню норму прибутку, як і промисловий підприємець. Інакше він переведе свій капітал у ту галузь, де існує середня норма прибутку.
У процесі кругообороту промислового капіталу відокремлюється не лише торговий капітал, але й позичковий. Це спричиняє появу позичкового, або банкірського капіталу.
Позичковим капіталом називається той грошовий капітал, який віддається його власником на певний час іншому підприємцеві за відповідну винагороду.
Як виникає, формується позичковий капітал?
У процесі виробництва й обігу в підприємця протягом певного часу виникає тимчасово вільний капітал. Так, основний капітал у процесі його використання зношується. З цією метою здійснюються амортизаційні відрахування. Амортизаційні нарахування проводяться кожного місяця при підрахуванні затрат на виробництво продукції. Амортизаційний фонд має чітке, цільове призначення. Він витрачається лише на капітальний ремонт основного капіталу і придбання пової техніки. Але це здійснюється не кожного місяця, а час від часу: раз на рік чи на 3-5 років. Таким чином, протягом певного часу в підприємця виникають тимчасово вільні кошти у формі амортизаційних відрахувань. Він їх зберігає в банку. До речі, в світовій практиці 60% інвестицій в основний капітал здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, а в Україні у 80-х роках 80%.
У промислового підприємця з'являються такі ж вільні кошти під час кругообороту оборотного капіталу. Так, частина виручки від реалізації продукції витрачається на виплату заробітної плати, придбання сировини, палива. Але виручка надходить кожний день, а виплата заробітної плати, закупівля сировини здійснюється періодично – раз на один чи два тижні. Ці тимчасово вільні кошти підприємець також зберігає в банку. Крім того, частину прибутку підприємці нагромаджують у банку з метою розширення виробництва.
Банкіри, акумулюючи тимчасово вільні кошти одних підприємців, надають їх у тимчасове використання іншим за певну плату під процент. Вкладникам коштів банкіри платять менший відсоток порівняно з тим, який беруть із позичальників кредиту. Тобто банкір торгує грішми. Різниця між виплаченим і взятим процентом становить банкірський доход. Частина його витрачається банкіром на покриття затрат банку: заробітну плату службовців, амортизацію приміщення тощо, а те, що залишається, становить банкірський прибуток.
Де бере кошти підприємець, щоб заплатити банкірові за користування кредитом? Узятий кредит підприємець укладає у виробництво, у результаті чого одержує певний прибуток. Частину цього прибутку він віддає банкірові, а те, що залишається (після сплати податків), і становить його підприємницький прибуток. Нажаль, в Україні більшість банків займаються не кредитною діяльністю з метою відродження і розвитку економіки, а торгівлею валюти і грою на підвищення і пониження процентної ставки, оскільки так легше можна збагатитись. Крім цього, банки часто видають ризикові кредити на шкоду одним клієнтам і в інтересах інших, які ці кошти не повертають. Чимало таких кредитів видається під гарантії уряду, в результаті чого держава втрачає мільярди гривень.
Крім банкірського кредиту, в умовах ринкової економіки існує: комерційний, споживчий, державний, міжнародний кредит.
Комерційним є кредит, який надають один одному підприємці в процесі реалізації товарів. Комерційний кредит випливає із функції грошей як засобу платежу, коли промисловий підприємець відпускає торговому, товар у кредит, тобто з відстроченням платежу. Наявність комерційного (як і інших видів кредиту) значно прискорює реалізацію товарів, рух капіталу. В умовах ринку кредитна система відіграє винятково важливу роль у розвитку економіки і країни в цілому, оскільки прискорюється рух усього суспільного капіталу.
Споживчий кредит – це продаж населенню товарів у кредит. Споживчий кредит є досить розповсюдженим у країнах із ринковою економікою. Наприклад, у США 90 відсотків сімей живе в кредит: купується (на 25-30 років) будинок, автомобіль (на 2-3 роки), холодильник та інші товари. Споживчий кредит потрібно своєчасно погашати і сплачувати за нього певні відсотки (3-10-15%) залежно від того, на який термін узято кредит і під який товар. За несвоєчасне погашення кредиту накладається стягнення. Так, у США за несплату внесків щорічно із будинків виселяють 2,5 мільйони американців і майже 20 відсотків сімей втрачають будинки. В Україні постановою уряду затверджено Положення про надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво житла.
Державний кредит існує тоді, коли одна країна надає кредит іншій. Такі кредити можуть надаватись як державними, так і приватними організаціями. В Україні ряд підприємств узяли і не повернули іноземні кредити під урядові гарантії, у результаті чого держава втратила лише в 1999 р. 1,1 млрд. грн.
Прибуток створюється не лише в промисловості, торгівлі, банкірській справі, але і в сільському господарстві, де він отримав назву земельної ренти. Розрізняють дві форми ренти: диференціальну й абсолютну, що обумовлено двома видами монополії на землю: монополією на землю як на об'єкт господарювання і монополією приватної власності на землю. Монополія на землю як на об'єкт господарювання полягає в тому, що кількість землі, придатної для сільськогосподарського виробництва, у кожній країні обмежена. Крім того, землі різні за своєю родючістю. Існують високоврожайні, середньої родючості і низьковрожайні землі. Відомо, що підприємці на рівновеликий капітал одержують приблизно однаковий (середній) прибуток незалежно від галузі його застосування. В умовах ринку ті економічні закони, що діють у промисловості, торгівлі, банкірській справі, розповсюджуються і на сільське господарство. Підприємець буде вкладати в сільське господарство капітал тільки тоді, коли це забезпечить йому одержання середнього прибутку, інакше він переведе свій капітал із сільського господарства в промисловість. Підприємець-орендатор, організовуючи виробництво на орендованій землі, одержує певний прибуток. Частину цього прибутку він віддає землевласнику, а частину у вигляді середнього прибутку залишає собі. Таким чином, земельна рента є частиною прибутку, яка за вирахуванням середнього прибутку виплачується власникові землі.
У промисловості ті підприємці, котрі застосовують нову техніку, крім середнього прибутку, отримують деякий час надлишковий прибуток. У сільському господарстві також існує цей надлишковий прибуток, однак він закріпляється за підприємствами на більш тривалий час. Це пояснюється, по-перше, тим, що в сільському господарстві, на відміну від промисловості, існує монополія на землю як на об'єкт господарства і, по-друге, в сільському господарстві, на відміну від промисловості, ціни на продукцію визначаються не середніми умовами виробництва, а гіршими, менш родючими землями. Ті підприємці, які господарюють на кращих землях, одержують, крім середнього прибутку, ще деякий надлишок, який називається диференціальною рентою. Це тому, що їхня індивідуальна ціна виробництва сільськогосподарської продукції буде нижчою порівняно з гіршими землями, а продаватимуть вони продукцію за цінами, котрі визначаються гіршими умовами виробництва (землями) і є значно вищими за ціни на сільськогосподарську продукцію кращих ділянок.
Якщо підприємець сам організовує виробництво у своєму господарстві, то він одержує і середній прибуток, і диференціальну ренту. Коли землю він здає в оренду, то орендатор одержує середній прибуток, а все, що отримується понад цей прибуток, тобто диференціальна рента, належить власникові землі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми прибутку (торговий, банкірський, земельна рента)“ на сторінці 1. Приємного читання.
