Історія людства свідчить, що держава тією чи іншою мірою завжди бере участь в організації господарського життя суспільства. Проте ця участь не завжди була і є однаковою.
Сучасні уявлення про економічну роль держави також неоднозначні.
Більшість економістів погоджуються і використовують у своїх теоретичних працях два беззаперечних факти:
Перший – держава може мати серйозний вплив на економічні процеси;
Другий – цей вплив не безмежний.
Проте ці вихідні пункти в подальшому по-різному інтерпретуються у теоретичних концепціях.
Перша група економічних концепцій відстоює необхідність активного втручання держави в економічне життя. Прихильники цієї концепції виступають за всебічне розширення функцій і повноважень держави, за державне диригування економікою. При цьому відстоюється теза про те, що "держава відповідає за все", у т.ч. за долю окремої людини. В економічній науці це явище одержало назву "патерналізм", "батьківське заступництво” з боку держави. До речі, ця політика породжує утриманські настрої, утриманську психологію в людей.
Зміст другої групи економічних теорій полягає в тому, що основу економічної життєдіяльності суспільства складає свобода дії (вибору) індивіда в рамках однакового для всіх закону. Тому завдання держави – забезпечити законність у суспільстві та вільну конкуренцію в економіці. Проповідується теза "анархія + констебль" (англійський поліцейський). Представники цього напрямку в економічній науці дуже критично ставляться до всіх форм державного втручання у господарське життя, вважаючи, що ринок сам усе відрегулює і збалансує найкращим чином. Розмежування цих двох напрямків економічної думки відбулося ще у кінці XVIII та на поч. XIX ст.
Оскільки представники першого напрямку в той період відстоювали відживаючі феодальні порядки (абсолютну державу – монархію), то їх назвали консерваторами. Представники другого напрямку захищали інтереси зароджуваних капіталістичних порядків (буржуазної демократичної республіки), тому їх назвали лібералами.
У політиці прихильники лібералізму виступали за представницьку владу (демократію) і парламентські інститути, які захищають громадянські свободи. Саме цей напрямок економічної думки пов'язав економічну свободу і права людини з її політичними правами і свободою, з відповідною формою державного ладу.
Проте в подальшому ці два терміни – лібералізм і консерватизм – стали використовуватись у прямо протилежному розумінні (напрямі).
Під лібералізмом, особливо в США, починаючи з 30-х років XX ст., розуміють теоретичне обґрунтування активної і багатоманітної державної економічної політики (так званий "дирижизм").
Під економічним консерватизмом зараз уже розуміють ідеологію індивідуальної свободи і вільного ринку без державного втручання.
Людей, які виступали за приватну ініціативу і проти державного втручання називають консерваторами. Лібералами вважають тих, хто схиляється до приватного підприємництва і державного контролю за ним.
Джерела лібералізму другого типу (в американському розумінні) лежать ще в традиціях Великої Французької революції: вони передували соціалістичним ученням.
Лібералізм в американському розумінні сповідує ідеал необмеженої влади більшості (принцип необмеженої демократії). Свободу як самостійну цінність він (лібералізм) замінює на рівність (так званий "егалітаризм") і добробут як попередню умову свободи. Тому в досягненні мети цей напрямок покладається не на добровільні приватні методи, а на державні програми, урядове втручання у господарське життя.
Лібералізм першого типу (у європейському розумінні) вважає, що свобода – це самостійна цінність: економічна, політична, соціальна, культурна і тому подібна загальнолюдська цінність. Тому його прихильники з побоюванням ставляться до принципу необмеженої демократії, який може призвести до тоталітарної демократичної держави і в подальшому – до тоталітаризму у своїх найбільш жорстоких формах. Більш детально про ці процеси можна прочитати у класичній роботі лауреата Нобелівської премії з економіки Ф.А.Хайєка "Дорога в рабство".
Другий видатний прихильник цього напрямку, також лауреат Нобелівської премії з економіки, М. Фрідмен у своїй праці "Капіталізм
і свобода" писав: “У принципі, існує лише два способи координації економічної діяльності мільйонів. Перший – це централізоване керівництво, пов'язане з примусом; такі методи діють в армії і сучасній тоталітарній державі. Другий спосіб – це добровільне співробітництво індивідів. Таким методом користується ринок".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна роль держави в сучасній ринковій економіці“ на сторінці 1. Приємного читання.
