Кожна держава проводить свою зовнішньоекономічну політику, яка є складовою частиною і необхідним інструментом макрорегулювання.
Проте на світовому ринкові національні інтереси одних країн можуть вступати у гостру суперечність з національними економічними інтересами інших країн. Крім цього, перед національною економікою завжди стоїть завдання активніше включатись у міжнародний розподіл праці і всесвітнє господарство, бо це, як показує практика, сприяє швидкому й ефективному розвиткові даної країни.
Все це передбачає необхідність регулювання міжнародних економічних відносин.
Розрізняють такі форми міжнародного регулювання:
• 1) двостороннє погодження зовнішньоекономічної політики;
• 2) багатостороння координація національних економічних політик;
• 3) регулювання світогосподарського розвитку через міжнародні економічні організації.
Коротко зупинимось на них.
Двостороннє погодження зовнішньоекономічної політики є історично першою і базисною формою регулювання міжнародних економічних відносин. Будь-яка держава змушена так чи інакше регулювати свої відносини з основними торговими і фінансовими партнерами. Як правило, це відбувається через міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і двосторонні угоди (про товарообіг, платежі, уникнення подвійного оподаткування і т.ін.).
Багатостороння координація національних політик відбувається через зустрічі голів заінтересованих держав або їх повноважних представників.
Найвпливовішими в світі є щорічні наради (вони проводяться з 1975 року) голів держав і урядів семи провідних промислово розвинутих країн світу (так звана "велика сімка" – США, Японія, ФРН, Великобританія, Франція, Італія і Канада, а в останні роки до них приєдналась Росія, але у зв'язку з її агресивною політикою щодо України фактично не запрошується на засідання до "сімки").
Міжнародні економічні організації забезпечують необхідну правову основу і виконують певні функції по регулюванню світового господарського розвитку. Міжнародні економічні організації створюються спільними зусиллями багатьох держав. Такі організації найактивніше стали створюватись у 40-ві – 70-ті роки XX століття.
Так, у 1944 р. був створений міжнародний валютний фонд (МВФ); у 1945 році – міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); у 1947 р. – Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ), Європейська економічна комісія ООН, Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану; у 1948 р. – Економічна комісія ООН для Латинської Америки; у 1957 р. – Європейське економічне товариство (ЕЕТ); 1958 р. – Європейська валютна угода (ЄВУ), Економічна комісія для Африки; у 1959 р. – Міжамериканський банк розвитку; у 1960 р. – Міжнародна асоціація розвитку; Європейська асоціація вільної торгівлі; у 1961 – Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР); у 1964 р. – конференція ООН по торгівлі і розвитку; у 1966 р. – Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвиткові; у 1973 р. – Європейський фонд валютного співробітництва та інші.
В 1994 році на базі ГАТТ створена світова організація торгівлі (СОТ), куди входить 152 країн, на які припадає 95% світової торгівлі. їх основними принципами є;
• торгівля без дискримінації – "правила торгівлі для всіх однакові” (до речі світові тарифи для учасників знижено з 45 до 4%);
• недопущення будь-якого протекціонізму;
• передбачуваний і збільшуваний доступ до ринків;
• чесна конкуренція;
• економічний розвиток і реформи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародне регулювання економічного розвитку. Міжнародні економічні організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
