Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Основи економічної теорії

Товар – це, по-перше, річ, яка задовольняє ту чи іншу потребу людини, і, по-друге, річ, яка виробляється з метою продажу, обміну на ринку. Різні товари задовольняють різні потреби людини: одні – фізичні (їжа, одяг, житло), другі – духовні (художня література, живопис, музика), треті – виробничі (верстати, трактори, комбайни). Властивість товару задовольняти потреби людини робить його корисним, тобто становить його споживну вартість. Таким чином, споживна вартість товару – це його здатність задовольняти потреби людини. Із розвитком суспільства людина все більше відкриває різні споживні вартості в речах.

Не всяка річ, яка має споживну вартість, виступає як товар, Наприклад, хліб, вирощений і спожитий селянином, не є товаром. Щоб річ стала товаром, вона повинна бути вироблена для продажу, на ринок. Споживна вартість утворює речовий зміст багатства.

Але, крім того, що товар має споживну вартість, наприклад, хліб можна спожити, задовольнивши свої фізичні потреби, його можна обміняти на чоботи, чоботи, у свою чергу – на книги, книги – на пальто та інше. Отже, товар має і мінову вартість, тобто здатність обмінюватися на інші товари. Мінова вартість – це кількісне співвідношення, у якому споживна вартість одного роду обмінюється на іншу споживну вартість. Наприклад, два мішки зерна обмінюються на одну пару чобіт.

Що лежить в основі обміну? В основі обміну товарів лежить їх вартість. Вартість – це втілена в товар суспільна праця товаровиробника, це згусток людської творчої діяльності. При обміні товарами товаровиробники використовують єдине мірило – вартість, величина якої визначається кількістю затраченої суспільної праці. Товари обмінюватимуться, якщо вони мають однакову вартість, тобто коли на їх виробництво затрачена однакова кількість праці. Таким чином, якщо споживну вартість товару можна відчути, безпосередньо вживаючи товар, то його вартість можна визначити шляхом порівняння одного товару з іншим. Деякі автори вважають, що товар має і третю властивість – рідкісність, яка обумовлена обмеженістю виробничих ресурсів і дією економічного закону всезростаючих потреб.

Як товар має двояку властивість (споживну вартість і вартість), так і праця, затрачена на його виробництво, має двоїстий характер. З одного боку, праця конкретна, а з другого – абстрактна за своєю сутністю.

Конкретна праця – це праця певного товаровиробника, яка виконується за допомогою певних знарядь праці, рухів, навичок і результатами якої є відповідна споживна вартість. Наприклад, конкретна праця коваля виявляється в тому, що він працює за допомогою молота, ковадла, кліщів, горна, виконує певні рухи, які властиві саме для даного виду праці і результатами якої є підкова, рогач та інші вироби. Якщо взяти конкретну працю шевця, то вона відрізняється від праці коваля (як і від праці інших товаровиробників) і тими знаряддями, якими він користується, і результатами (споживними вартостями). Водночас, коли ми не будемо брати до уваги, якими знаряддями користуються товаровиробники, які вони мають спеціальності, які виконують рухи, то що залишається спільним між працею коваля, шевця, столяра й інших товаровиробників? А спільним є те, що вони затрачають працю взагалі, загальнолюдську працю, тобто енергію мускулів, мозку, очей, нервів. Ця загальнолюдська праця і є абстрактною суспільною працею, що й створює вартість товару. Роздвоєння праці на конкретну й абстрактну відбувається в товарному виробництві, де існує обмін, виникає потреба в порівнянні вартості одного товару до другого. Таким мірилом вартості товару виступає абстрактна суспільна праця.

Товарне виробництво з його двоїстим характером праці породжує суперечність між приватною (відособленою) і суспільною працею, яка виявляється як суперечність між споживною вартістю і вартістю товару. Це пов'язано з тим, що кожний відособлений товаровиробник працює на свій ризик і страх, не знаючи, чи буде куплений його товар. Адже ніхто не може знати точно попиту на товар. Тому затрачена праця товаровиробника, з одного боку, має приватний, відособлений характер. Але з другого – він працює на ринок, на задоволення суспільних потреб. Однак це виявляється уже після продажу товару. Поки товар не проданий, у ньому міститься суперечність між споживною вартістю і вартістю, приватною і суспільною працею. Коли товар реалізований, то це означає, що приватна праця товаровиробника одержала суспільне визнання, тобто перетворилася в суспільну, а споживна вартість реалізована як вартість.

Вартість товару створюється абстрактною суспільною працею. Тому величина вартості товару визначається тією кількістю суспільної праці, яка затрачена на його виробництво. Чим більше затрачено праці на товар, тим більша його вартість. Але різні товаровиробники затрачають на виробництво однакових товарів різну кількість часу. Це пов'язано з тим, що одні працюють швидко, інші із середньою напруженістю, а деякі зовсім повільно. Один швець шиє пару чобіт за два дні, другий – за чотири, а третьому потрібно місяць часу. Однак це не означає, що чоботи, пошиті за 30 днів, будуть у 15 разів дорожчі за чоботи, пошиті за 2 дні, що чим повільніше і лінивіше працює виробник, тим він створює більшу вартість товару.

Величина вартості товару визначається не індивідуальним робочим часом, а суспільно необхідним. Під суспільно необхідним робочим часом слід розуміти той час, який витрачається на виробництво товару при середніх суспільних умовах виробництва, тобто при[1] середньому рівні техніки, середній умілості й інтенсивності праці. Формування суспільно необхідних затрат праці відбувається в процесі конкурентної боротьби, під час якої проходить відбір найбільш ефективних товаровиробників.

Із розвитком суспільства скорочується суспільно необхідний час на виробництво товару внаслідок зростання продуктивності праці. Продуктивність праці визначається кількістю вироблених продуктів за одиницю часу. Вона залежить:

• 1. Від рівня розвитку науки і техніки;

• 2. Уміння і кваліфікації робітника;

• 3. Природних умов.

Інтенсивність праці визначається кількістю затраченої праці за одиницю часу. Чим вища інтенсивність праці, тим більша створюється вартість, яка визначається більшою кількістю товарів. Якщо при підвищенні продуктивності праці збільшення випуску продукції досягається за рахунок удосконалення умов виробництва, то при підвищенні інтенсивності праці – за рахунок збільшення затрат мускульної і нервової енергії. Тому підвищення продуктивності праці веде до зменшення вартості одиниці продукції, а маса товарів не змінює своєї величини. Одна й та ж праця в однакові проміжки часу створює однакову вартість. Із розвитком суспільства зростає продуктивність праці, що веде до зниження вартості товару. Таким чином, величина вартості товару прямо пропорційна кількості затраченої праці і обернено пропорциональна її продуктивності.

Розрізняють просту і складну працю. Проста – це така праця, яка не потребує спеціальної підготовки для її виконання, це праця землекопа, лісоруба. Складна праця вимагає спеціальної підготовки для її виконання. Це праця будь-якого товаровиробника (шевця, кравця, коваля та інше] За одну й ту ж одиницю часу складна праця створює більшу величину вартості порівняно із простою. Тому складна праця виступає як помножена проста. Чому? А тому, що у вартість товару, створеного складною працею, входять не тільки затрати праці товаровиробника, але й затрати у зв'язку з підготовкою його до праці, тобто із здобуттям спеціальності.

На ринку вартість товару набуває форми ціни. Але перш ніж товари стали оцінюватися в грошах, у суспільстві відбувся довготривалий процес розвитку форм вартості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Тема 1. Виникнення економічної науки, її предмет і метод

  • Основні напрямки сучасної економічної теорії. Економічна думка в Україні.

  • Предмет економічної теорії. Виробництво матеріальних благ і система виробничих відносин. Економічні закони.

  • Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

  • Місце і функції економічної теорії.

  • Тема 2. Рушійні сили економічного розвитку

  • Економічні інтереси, іх суб'єкти і види.

  • Підвищення ефективності виробництва – основа задоволення потреб.

  • Основні фактори економічного зростання.

  • Тема 3. Власність і форми підприємницької діяльності

  • Типи, види і форми власності

  • Приватна власність

  • Колективна (кооперативна) власність

  • Державна власність

  • Змішана економіка

  • Власність та економічний лад різних суспільних систем

  • Економічні інтереси і система підприємництва

  • Форми підприємницької діяльності

  • Нелегальна, тіньова економіка

  • Тема 4. Форми організації суспільного виробництва

  • Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
  • Розвиток форми вартості і виникнення грошей

  • Суть і функції грошей

  • Паперові гроші. Інфляція та її соціальні наслідки

  • Закон вартості і його функції. Теорії вартості

  • Тема 5. Фактори і результати товарного виробництва

  • Робоча сила як товар. Природа прибутку

  • Суть капіталу його кругооборот й оборот

  • Необхідний і додатковий продукт. Заробітна плата

  • Витрати виробництва і прибуток. Норма і маса прибутку

  • Форми прибутку (торговий, банкірський, земельна рента)

  • Тема 6. Еволюція ринкових відносин і конкуренція

  • Структура ринку і форми конкуренції.

  • Вільна конкуренція і її матеріальна основа. Внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція

  • Монополія і конкуренція.

  • Конкуренція в умовах регульованого ринкового господарства.

  • Тема 7. Ринок як форма існування товарного виробництва

  • Проблеми переходу України до ринкової економіки

  • Структура та інфраструктура ринку

  • Економічні основи теорії попиту і пропозиції

  • Механізм підтримання ринкової рівноваги.

  • Моделі ринкової економіки

  • Тема 8. Мікрорегулювання економіки

  • Відтворення на підприємстві та його умови. Бюджет фірми.

  • Маркетинг, його суть, елементи і функції

  • Вплив асоціацій споживачів та інших громадських рухів на виробника

  • Тема 9. Макрорегулювання економіки

  • Матеріальна основа, мета й інструменти макрорегулювання

  • Економічна роль держави в сучасній ринковій економіці

  • Централізована командна економіка як особливий тип господарсько-політичної системи

  • Проблеми переходу від етатистської (неринкової) до соціально орієнтованої ринкової економіки

  • Тема 10. Формування і розподіл доходів у ринковому господарстві

  • Особисті і сімейні доходи

  • Система оподаткування доходів

  • Доходи підприємств і їх розподіл

  • Економічні основи самоуправління території. Місцевий бюджет

  • Державний бюджет

  • Тема 11. Відтворення та економічне зростання

  • Показники економічного зростання

  • Форми відтворення і типи економічного зростання

  • Економічні кризи та їх причини. Циклічність як закономірність розвитку ринкової економіки

  • Особливості кризи в Україні (1991-1999 pp.)

  • Природний рух населення і демографічна політика

  • Диспропорції в економіці і проблеми антикризового регулювання.

  • Господарський механізм і система саморегулювання економіки

  • Тема 12. Інтеграційні процеси світового господарства

  • Формування світового ринку. Інтернаціональна вартість і ціна виробництва.

  • Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.

  • Система валютних відносин. Сучасний валютний механізм

  • Міжнародне регулювання економічного розвитку. Міжнародні економічні організації