• інші заходи, що перешкоджають конкуренції іноземних товарів з місцевим (національним) виробництвом.
Політика протекціонізму спрямована на захист національних виробників, заохочення вітчизняного виробництва різних продуктів, здатних замінити імпортні товари. Крім цього, протекціонізм вигідний тому, що у державну казну надходять митні податки і збори.
Водночас, політика протекціонізму має істотні негативні наслідки:
• по-перше, всередині країни підтримується завищений рівень цін на вітчизняні товари, які захищені високими митами;
• по-друге, послаблюються стимули, які спонукають до технічного прогресу в тих галузях, які огороджені від іноземної конкуренції;
• по-третє, посилюється нелегальне ввезення товарів без митного контролю (контрабанда);
• по-четверте, інші країни можуть застосовувати зустрічні заходи торгової дискримінації.
У цілому, національна економіка може одержати від протекціоністських заходів більше шкоди, ніж виграшу від заходів митного захисту. Тому у багатьох випадках кращою й ефективнішою є політика вільної торгівлі.
Вільна торгівля – це така зовнішньоторгова політика, коли митні органи виконують лише реєстраційні функції. Вони, як правило, не збирають імпортні та експортні мита, не встановлюють кількісні або інші обмеження на зовнішньоторговий оборот. При вільній торгівлі країна може встановлювати (у вигляді винятку) лише так звані фіскальні мита на товари, які не виробляються всередині країни. Ставки фіскальних мит невеликі, а їх мета – забезпечити держбюджет необхідними доходами. Політику вільної торгівлі (або так зване "фритредерство") проводять країни з високою ефективністю національного господарства, що дозволяє місцевим підприємцям не лише витримувати іноземну конкуренцію всередині країни, але й самим активно діяти на всесвітньому ринкові.
Водночас, в економічній науці сьогодні утвердилися думки, що фритредерство активно сприяє розвитку і менш розвинутих країн. Історичний досвід також свідчить про те, що вільна торгівля сприяє процвітанню. Тому перед урядом будь-якої країни завжди виникає проблема вибору між протекціонізмом і фритредерством. Сьогодні більшість країн світу проводять гнучку зовнішньоторгову політику, вибірково використовуючи елементи протекціонізму і вільної торгівлі. Як засіб захисту національного ринку сьогодні найчастіше використовуються:
• а) імпортні квоти – максимальні обсяги товарів, які можуть бути імпортовані за певний період часу;
• б) нетарифні бар'єри, які включають в себе:
– ліцензування імпорту;
– завищені стандарти якості продукції та її безпеку;
– бюрократичні перешкоди;
• в) добровільні експортні обмеження, коли експортери дають згоду на добровільні обмеження свого експорту (що аналогічно імпортним квотам), сподіваючись уникнути більш жорстких торгових бар'єрів (наприклад, встановлення високих протекціоністських мит).
Часто держави заключають між собою торгові угоди про застосування щодо одна одної принципу найбільшого сприяння.
Відповідно до цього принципу кожна зі сторін, які домовляються, зобов'язується надавати своєму партнеру такі ж права і пільги, які вона вже надала або надасть у майбутньому будь-якому іншому партнерові.
Відмова розповсюдити на яку-небудь країну принципи найбільшого сприяння фактично означає, що проти неї застосовуються економічні обмеження (санкції).
Світовий ринок – це сфера зіткнення не лише економічних, приватних, але й політичних, національно-державних інтересів. Тому більшість країн прагнуть вести активну зовнішньоекономічну політику.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми міжнародних економічних взаємозв'язків.“ на сторінці 3. Приємного читання.
