Всяке виробництво в кінцевому підсумку ведеться з метою задоволення потреб споживача. Щоб краще задовольняти всезростаючі потреби людей, необхідно передусім підвищувати ефективність виробництва.
Розрізняють економічну й соціальну ефективність виробництва. Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб членів суспільства. Вона показує, наскільки виробництво служить потребам та інтересам людини. Якщо воно здійснюється в ім'я людини і для людини, ведеться з метою найбільш повного задоволення її різноманітних потреб, то таке виробництво є соціально ефективним. Соціальна ефективність залежить від економічної ефективності. Остання повинна забезпечувати першу, працювати на неї. У свою чергу, соціальна ефективність впливає на економічну ефективність виробництва. Отже, тут існує прямий і зворотний взаємозв'язок.
Економічна ефективність визначається шляхом зіставлення затрат і результатів виробництва.
Основними показниками економічної ефективності виробництва є: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність продукції, її собівартість, рентабельність, норма прибутку тощо. Продуктивність праці визначається кількістю вироблених продуктів за одиницю часу. Фондовіддача – це відношення вартості виробленого продукту до основних виробничих фондів. Наприклад, якщо на підприємстві основні виробничі фонди оцінюються в 100 млн. грн., а виробництво продукції на рік становить 150 млн. грн., то фондовіддача дорівнює 1,5 грн.
Матеріалоємність продукції визначається кількістю затрачених матеріалів на виробництво одиниці продукції. У країнах із ринковою економікою ці показники значно кращі порівняно з командною економікою. Так, у США на одиницю збільшення національного доходу витрачається в 3-4 рази менше матеріальних ресурсів, ніж у колишньому СРСР. У розрахунку на 1000 доларів виробленого ВВП (валового внутрішнього продукту) Україна споживає 1840 кг нафтового еквівалента (тобто 1840 кг нафти, якщо перерахувати на неї всі витрачені енергоносії), тоді як Фінляндія – лише 206 кг, Німеччина – 145 кг, Франція – 182 кг, Данія – 141 кг. За територією і населенням Україна відповідає Франції, але споживає нафти удвічі більше, ніж Франція (відповідно 40 і 20 млн. т), а виробляє ВВП у п'ять разів менше, ніж Франція.
Існує велика різниця в продуктивності праці між високорозвине- ними країнами й Україною. Наприклад, на початку 90-х років минулого століття продуктивність праці в промисловості США була в 4-5 разів вища, ніж в Україні, а в сільському господарстві – в 10-15 разів вища. За 1991-1998 pp. продуктивність праці в Україні знизилася на половину. А це означає, що зараз продуктивність праці в Україні нижча, порівняно з США, в сільському господарстві – в 20-30 разів, а в промисловості – у 5-8 разів.
Основними факторами, що сприяють високій продуктивності праці в США, є висока фондоозброєність праці, матеріальна заінтересованість і відповідальність, висока якість праці, добре здоров'я, ставлення до праці, наполегливість, рішучість, гнучкість системи управління, ділові якості людей, великий обсяг внутрішнього ринку.
Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є розмір одержаного валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення. В 2010 р. цей показник склав (у $ США): в США – 42722, Японії – 32488, Китаї – 7258, Україні – 6055, Індії – 3337, Білорусії – 12341, Казахстані – 11087, Польщі – 17326, Норвегії – 46699.
Ефективність виробництва значною мірою залежить від його гуманізації.
Гуманізація виробництва – це створення матеріально-речових й організаційно-економічних умов, адекватних суспільній природі людини, тобто нормальних людських умов на виробництві.
Чим обумовлюється потреба в гуманізації виробництва?
Гуманізація виробництва диктується двома факторами. По-перше, з розвитком суспільного прогресу, підвищенням матеріального і духовного життя людей зростають їх вимоги щодо умов праці. Люди не бажають працювати в поганих умовах.
До речі, в Україні 26,1% працівників трудяться в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам в т.ч. у добувній промисловості – 74,9%, нафтопереробній – 52,6%, газовій – 53,7%, чорній металургії – 57,2%, хімічній промисловості – 47,6%.
По-друге, науково-технічний прогрес, підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва стає можливим при створенні належних умов праці, тому гуманізація виробництва є не лише результатом науково-технічного прогресу, але й умовою його розвитку. Гуманізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності. Відставання науково-технічного прогресу на тих чи інших ділянках народного господарства не тільки негативно позначається на його ефективності, але залишає ще чимало ручної (важкої, монотонної, непривабливої) праці.
У нашій країні це передусім стосується сільського господарства, де більше 70% ручної праці, а також будівництва, де більше 60% робіт також виконується вручну. Правда, механізована праця не завжди забезпечує належну продуктивність й естетику праці. Та техніка, яка використовується у нашій країні, є не лише малопродуктивна, але й незручна в експлуатації. Вона часто не відповідає санітарно-гігієнічним і технічним вимогам безпеки, що є причиною виробничого травматизму і професійних захворювань. Так, в Україні кількість травмованих на виробництві щорічно становить від 26 до 34 тисяч людей, в тому числі зі смертельними наслідками -1,2 тисячі людей. У сільському господарстві щорічно гине близько 500 осіб – найбільше трактористів. Майже половина (44%) нещасних випадків трапляється у нетверезому стані.
До речі, в Україні 70% наявної техніки фізично зношена, а 95% – морально застаріла. Це особливо стає помітним, коли порівняти вітчизняні трактори чи комбайни з аналогічною технікою зарубіжних країн, де салон мало чим відрізняється від салону легкового автомобіля. У таких тракторах, комбайнах зручне сидіння, кондиціонер, радіо, телефон, можливість добре бачити поле. Один із наших механізаторів, працюючи на такому комбайні, заявив: "Я на ньому не втомлююся, а відпочиваю". Зарубіжна техніка є набагато продуктивнішою від нашої. Якщо комбайном "Джон Дір" за добу збирають урожай на площі 35-40 га зернових, то "Доном" чи "Нивою" – усього 4-5 га (часто ламається, виходять з ладу шестерні, пояс тощо). До речі, "Джон Дір" не лише повністю обмолочує і підбирає зерно, але й не б'є його, добре віє і не допускає втрат (усього 0,3%), на відміну від вітчизняних комбайнів, які спричиняють втрату до 25-30%, тобто в 100 разів більше. Тому з одного і того ж поля "Джон Дір" намолочує на 8-10 ц з га більше, ніж "Дон" чи "Нива". Правда, "Джон Дір" удвічі дорожчий, ніж "Дон" (відповідний еквівалент 2 тис. т і І тис. т зерна), зате витрачає удвічі менше пального. Тому, коли зіставити всі економічні показники (продуктивність, економність, ціну) цієї техніки, то фактично "Джон Дір" значно вигідніший, "дешевший" порівняно з "Доном" чи "Нивою". Подібні висновки напрошуються, коли порівнювати й іншу техніку, зокрема бурякозбиральні комбайни, трактори, сівалки та ін.
В 2002 р. в Зіньківському районі Полтавської області на збиранні зернових працювало 2 турецькі екіпажі (4 комбайнери і один інженер), які двома комбайнами в агрофірмі "Дружба" за два тижні обмолотили 300 га зернових, за що отримали 189 т пшениці. За твердженням директора фірми А. В. Хоружного, це вигідно фірмі, оскільки не було допущено втрат, яких зазнали б при збиранні нашою технікою (не менше, ніж пішло на оплату туркам). В переводі на світові ціни 189 т пшениці – це близько 18900$. Якщо розділити цю суму на трудодні, то за один день турецькі механізатори заробляли по 270$. Наші комбайнери, навіть працюючи на імпортній техніці, заробляють в 10-15 разів менше, через нижчу якість і продуктивність праці.
На сторінках преси, по телебаченню нерідко дається інформація, що українські заводи розробляють нові марки комбайнів, тракторів – 'Лан", "Славутич", "Обрій" та іншу сільськогосподарську техніку, яка за твердженням її виробників не уступає кращим зарубіжним аналогам. Однак практичні результати поки що непомітні. Так, Херсонський завод в 2002 році повинен був випустити 500 комбайнів, а випустив лише 90 шт., які важко продати через низьку купівельну спроможність сільськогосподарських виробників. А от Харківський тракторний завод в 2003р. випустив більше тисячі тракторів, які безвідмовно працюють близько 10 годин, після чого починають виходити з ладу.
Відставання в науково-технічному прогресі спричинило те, що в народному господарстві залишається багато ще і важкої, і небезпечної праці, особливо у вугільній, хімічній і металургійній промисловості. У результаті цього кількість нещасних випадків набагато більша порівняно з високорозвинутими країнами. Так, в Україні щорічно видобувається 80 млн. тонн вугілля і гине близько 300 шахтарів. У США видобувається 1100 млн. тонн вугілля і гине – 34 чоловіки, або в 140 разів менше. В 2010 р. в Україні на виробництві травмовано майже 12,2 тисяч працівників, з яких 0,6 тисяч – смертельно. У порівнянні з Англією ризик загибелі на виробництві в Україні вищий у 8,5 разів, з Японією – втричі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підвищення ефективності виробництва – основа задоволення потреб.“ на сторінці 1. Приємного читання.
