Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

o прибуток залежить від величини заробітної плати. Залежність обернена: за збільшення прибутку зменшується заробітна плата і навпаки;

o норма прибутку (його співвідношення із заробітною платою, частка в загальній вартості) має природну тенденцію до зниження внаслідок дії закону спадної родючості землі (обґрунтованого А. Тюрго). На думку Д. Рікардо, із залученням у господарський обіг менш родючих земель та зростанням ренти ціни на продовольство і працю зростають, абсолютна величина прибутку може зростати, але норма прибутку має тенденцію до зниження;

o є фактори, які протидіють падінню норми прибутку. До них учений відносив вдосконалення машин, які застосовують у виробництві предметів споживання, а також відкриття в агрономічній науці.

Суть земельної ренти Д. Рікардо визначав як частку продукту землі ("вільного дару природи"), що отримує землевласник внаслідок приватної власності на землю, обмеженості та різної родючості земельних ресурсів. Джерелом ренти вважав людську працю в сільському господарстві, зростання її продуктивності, а не родючість землі. Мінову вартість сільськогосподарських товарів визначав витратами праці на відносно гірших ділянках, тому на кращих і середніх ділянках утворюється додатковий дохід як надлишок над середнім прибутком фермерів, котрий утворює земельну ренту. Величина її є різницею між вартістю продуктів сільського господарства на гірших ділянках за максимальними (граничними) витратами та їх вартістю на кращих ділянках. Додаткові доходи Д. Рікардо визначив як диференціальну ренту. Це додатковий дохід, що виникає двома шляхами: з кращих за якістю та розташуванням земель; в результаті вкладення додаткових капіталів. Якщо у країні земля в необмеженій кількості та однакової якості, ренти не буде.

Обґрунтував зростання динаміки ренти, оскільки до обробітку залучається все більше гірших за якістю земельних ділянок внаслідок зростання міського населення та потреби у продуктах харчування. Згідно із законом спадної родючості землі (обґрунтованим А. Тюрго) ціни на сільськогосподарську продукцію будуть зростати, а це збільшує ренту. Вчений зауважував, що рента не є складовою ціни товару. Наявність абсолютної ренти Д. Рікардо не розглядав.

На початку наукової діяльності Д. Рікардо трактував гроші з позиції трудової теорії вартості: як особливий товар (золото і срібло), вартість котрого пропорційна кількості праці, необхідної для його виробництва і постачання на ринок. Вони є мірою вартості всіх інших товарів і засобом обігу. Кількість грошей в обігу залежить від вартості товарної маси на ринку.

У праці "Засади політичної економії та оподаткування" вчений відійшов від такого трактування суті грошей, став прихильником кількісної теорії грошей, згідно з якою вартість грошей (золота і срібла) встановлюється у сфері обігу і залежить від їх кількості. Відповідно до цієї теорії Д. Рікардо зробив такі висновки: а) в обігу може бути будь-яка кількість паперових і золотих монет, якій протистоїть сукупна маса товарів; б) їх кількісне співвідношення визначає рівень цін і вартість грошей. За наявної маси товарів збільшення кількості грошей призводить до зростання цін і знецінення грошей, і навпаки. За Д. Рікардо, гроші - технічний засіб обігу, вся грошова маса постійно перебуває у сфері обігу.

Ґрунтується на визнанні капіталу головним фактором розвитку продуктивних сил суспільства, частиною багатства країни, яка використовується у виробництві й складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин, всього необхідного для надання праці руху. На думку вченого, капітал - категорія вічна, тому знаряддя праці первісної людини також є капіталом. Розвиваючи теорію капіталу, Д. Рікардо:

o обґрунтував висновок про правомірність існування прибутку. Внаслідок відмінностей у величині прибутку виникають переміщення капіталу з однієї сфери застосування до іншої. Це означало розкриття механізму міжгалузевої конкуренції капіталів;

o поділяв капітал на основний та оборотний, пов'язував відмінність між ними з часом обороту капіталу, вважав, що вартість товару залежить також від періоду функціонування основного капіталу та швидкості його обороту.

У теорії порівняльних переваг у міжнародній торгівлі Д. Рікардо доводив, що кожна країна, яка не має абсолютних переваг у виробництві будь-яких товарів, має спеціалізуватися на виробництві товарів з порівняльними перевагами, які дають найбільші вигоди за нижчих витрат праці. Торгуючи між собою, країни можуть реалізувати свої порівняльні (відносні) переваги, відмовившись від виробництва менш ефективного товару та спеціалізуючись на виробництві більш ефективного. Вчений наголошував, що для всіх учасників міжнародної торгівлі буде вигідно, коли кожна країна зосереджуватиме зусилля у своїй сфері порівняльних переваг. Коли кордони відкриті для міжнародної торгівлі, національне багатство кожної країни зростає.

Теорія ілюстрована моделлю "дві країни - два товари" на прикладі двох країн - Англії і Португалії і двох видів товарів - сукна і вина.

Д. Рікардо активно займався питаннями економічної політики. Економічна програма охоплює рекомендації щодо організації зовнішньої торгівлі, грошового обігу, розподілу доходів, оподаткування.

Міжнародна торгівля має розвиватися з урахуванням висновків теорії порівняльних переваг, на основі міжнародного поділу праці та фритредерських засадах, що сприятиме загальній вигоді всіх народів. Вчений писав про дію автоматичного механізму, який вирівнює торговельні баланси і розподіляє золото між країнами.

Д. Рікардо розробив програму перебудови грошового обігу на таких принципах: стійкість грошового обігу як основа економічного зростання, побудова грошової системи на основі золота, можливість повної або часткової заміни золота в обігу паперовими грошима за умови вільного і гарантованого обміну останніх на золото за фіксованим курсом. Ці принципи були частково реалізовані, коли у Великій Британії в 1819 р. була введена система золотого стандарту.

У теорії оподаткування Д. Рікардо визначив податок як частину продукту землі та праці, яка надходить у розпорядження уряду. Продовжив розробку принципів оподаткування, започатковану А. Смітом:

o доводив, що податки зменшують нагромадження, тому необхідно оподатковувати дохід, а не капітал і спадщину;

o вважав, що податки мають бути справедливими, забезпечувати можливість їх сплати залежно від співвідношення грошової вартості доходу людини та грошової вартості товару, який вона споживає;

o розглядав зростання податків або новий податок як тягар для виробництва, що спричиняє підвищення природної ціни та скорочення обсягів виробництва, змінює ціни і заважає національному капіталу розподілятися найбільш вигідним для суспільства способом;

o відстоював оптимальність рівномірного розподілу прибуткового податку;