Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

Трансформаційні соціально-економічні процеси, пов'язані з утвердженням ринкової індустріальної системи та загостренням соціальних конфліктів, зумовили у 20-40-х роках XX ст. виникнення нових поглядів на розвиток економіки, розгалуження та поділ класичної політичної економії на окремі течії. З критикою рікардіанства виступили Н. Сеніор у Великій Британії, Ф. Бастіа у Франції, Г.Ч. Кері у США. Залишаючи незмінними системоутворювальні положення класичної політичної економії, вони критично переглянули ті, що втратили актуальність, розробили нові ідеї, які зберегли і збагатили класичну політичну економію. У Франції виникли реформаторські ідеї економістів-романтиків Ж.Ш. Сісмонді та П.Ж. Пру-дона, які критикували капіталізм, класичну політичну економію з позиції інтересів дрібних власників.

Виникла німецька історична школа, вчення якої розглядають як гетеродоксальне в економічній думці. Продовжувався розвиток соціалістичного вчення. Сформувався марксизм, який розглядався як перетворення утопічного соціалізму на науку.

Економісти-класики стали першовідкривачами ідей, які пізніше були використані представниками неокласичного напряму економічної теорії.

7.2. Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці

7.2.1. Економічний розвиток Великої Британії. Дослідження ринкового господарства у працях Д. Рікардо, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Дж.С. Мілля

Велика Британія - батьківщина промислового перевороту, хронологічні рамки якого охоплюють період кінця XVIII - середини XIX ст. (є думка про завершення промислового перевороту в першій чверті XIX ст.).

Англійська буржуазна революція (1640-1660) утвердила капіталістичну приватну власність, створила умови для швидкого розвитку продуктивних сил і підприємництва в усіх сферах економіки.

Мануфактурне виробництво характеризувалося високим рівнем галузевої спеціалізації. З'явилися мануфактури для виробництва знарядь праці. За рівнем мануфактуризації конкурентів у англійської промисловості не було. Рівень оподаткування промисловості був низьким (1/3 від голландського), проте ручна технічна база не забезпечувала потреб виробництва, запитів внутрішнього та зовнішнього ринків. Велика Британія була батьківщиною більшості технічних винаходів.

Капіталізоване сільське господарство забезпечувало продовольчі та сировинні потреби країни, одночасно було споживачем промислової продукції. Сформований національний ринок стимулював розвиток сфер і галузей економіки. Лідерство у світовій торгівлі давало змогу імпортувати товари з усіх країн.

Швидкі темпи та масштабність первісного нагромадження капіталу сприяли нагромадженню буржуазією коштів, необхідних для організації великого машинного виробництва, та створенню резерву робочої сили для розвитку фабричної промисловості.

Склалася система загальної та професійної освіти: початкові школи наприкінці XVIII ст. були у 2/3 церковних приходів, середню освіту надавали класичні та реальні школи (вивчали переважно природничі науки і мови), вищу технічну освіту здобували в університетах міст Глазго, Единбурга, Манчестера, Бірмінгема або так званих дисидентських академіях. В 1789 р. у Лондоні відкрито Королівський інститут - науково-освітню установу. Закон про освіту 1802 р. зобов'язав підприємців створювати фабричні школи. Це сприяло розвитку винахідництва і підвищенню кваліфікаційного рівня робітників.

Важливе значення мали природні умови господарювання: країна перебувала у центрі світових торговельних шляхів; мала стабільні комунікації через доступні побережжя та річкову систему; держава була забезпечена необхідними сировинними ресурсами (вовною, кам'яним вугіллям, залізною рудою тощо).

Промисловий переворот пришвидшила конкуренція. Імпорт заліза з Росії та Швеції обмежував масштаби металургійної та металообробної промисловості. Дешевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, що конкурувала із сукняною.

Політичний союз буржуазії та земельної аристократії давав змогу проводити економічну політику, спрямовану на посилення позицій Великої Британії у світовому господарстві. Політика протекціонізму захищала розвиток національної промисловості.

Початком промислового перевороту вважається відкриття в 1769 р. підприємцем Р. Аркрайтом першої прядильної фабрики у м. Кромфорді. У 1780 р. фабрик було 20, в 1790 р. - 150, у 1868 р. - 2543, на них використовували 32 млн прядильних і 379 тис. ткацьких верстатів. Лише у 1788-1803 рр. виробництво ситцю зросло втричі. У 20-х роках XIX ст. механізовані всі виробничі процеси та підгалузі бавовняної промисловості (панчішно-в'язальна, мереживна, тюлева). Вітчизняні тканини були головною статтею англійського експорту. Бавовна визначала ритм британської економіки впродовж XIX ст. У середині XIX ст. завершилася механізація сукняної, швейної, галантерейної, паперової та поліграфічної галузей промисловості. У текстильній і швейній промисловості була зайнята третина робітників.

Сировинною основою важкої промисловості стала добувна галузь - кам'яновугільна та залізорудна. Видобуток вугілля зростав: у 1800 р. - 10,1 млнт, 1850 - 49 млн т, у 1870 - 110 млн т.

У металургійній галузі перший чавуноливарний завод побудував А. Дербі у 1756 р. У середині XIX ст. більше як 600 доменних печей виплавляли чавун, залізо і сталь на основі пудлінгування та бесемерівського методу. Це забезпечило кількісну та якісну першість англійського металу. Виплавляння чавуну зросло: у 1780 р. - 80 тис. т, 1850 - 2,3 млн т.

Революційну роль відіграло масове поширення парового двигуна. У1782 р. паровий молот використано у металургійному, а в 1785 р. - у бавовняному виробництві. У 1820 р. загальна потужність 320 парових двигунів у промисловості становила 5,2 тис. кінських сил (одна парова к. с. еквівалентна силі 21 людини), у 1870 р. - 940 тис. к. с.

Важливий напрям промислового перевороту -розвиток парового транспорту та вдосконалення доріг. У кінці XVIII ст. почали будувати дороги з твердим покриттям. До 40-х років XIX ст. був поширений водний транспорт, система каналів з'єднувала райони країни, які отримали вихід до моря, здешевіла перевезення у чотири рази. У 1811 р. започатковано пароплавне річкове сполучення, в 1830-х роках - морське, в 1840-1850-х роках - океанське. Першу залізницю побудували в 1825 р., а в 1870 р. протяжність залізниць становила вже 25 тис. км. У 1847-1852 рр. прокладено телефонну лінію між портами Дувр і Кале.

Машинобудування як самостійна галузь сформувалося у перших десятиліттях XIX ст. Виробляли обладнання для легкої промисловості, парових машин, потягів і вагонів, річкових і морських суден, у 1850-1860-х роках розпочалося верстатобудування.