Розділ «Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти»

2) реалізує товари й послуги;

3) отримувані в обмін доходи інвестує.

Банк — це фінансово-кредитна установа, яка:

1) приймає заощадження, сплачуючи проценти;

2) капіталізує заощадження (кредитує), отримуючи проценти;

3) здійснює безготівкові розрахунки між економічними суб'єктами.

Держава — це особливий економічний суб'єкт (суспільний орган), який:

1) утримується за рахунок податків;

2) закуповує ресурси і виробляє суспільні (публічні) блага;

3) надає соціальні трансферти (допомоги);

4) регулює і контролює загальний економічний процес.

Усі ринкові суб'єкти взаємозалежні і їхня взаємодія набуває вигляду господарського кругообігу (рис. 6.1).

Рис.6.1. Кругообіг ресурсів, товарів і грошей в ринковій економіці

Як бачимо, у цьому безперервному господарському кругообігу постійно циркулюють два зустрічних потоки: з одного боку, рухаються ресурси і товари, а з другого, — доходи і витрати. При цьому поперемінно відбуваються взаємоперетворення. Так, витрати домогосподарств на споживчому ринку перетворюються у доходи підприємств-продавців товарів, які далі перетворюються у їхні витрати на ринку ресурсів, а отже, і в доходи домогосподарств уже як продавців ресурсів. Так само сплачені економічними суб'єктами податки фактично повертаються їм же у вигляді суспільних благ і трансфертів.

Сучасний, розвинений ринок характеризується складною структурою, або системою, що складається з багатьох видів (сегментів) ринку. У найбільш загальному вигляді структура ринку за об'єктами купівлі-продажу представлена тріадою основних ринків: ринком товарів, ринком праці та ринком капіталу (рис 6.2).

Рис. 6.2. Загальна структура ринку

За суб'єктами у структурі ринку аналітики виділяють ринок покупця та ринок продавця. Ринок покупця — це ринок, на якому пропозиція товарів перевищує попит на них, унаслідок чого покупець має перевагу. Ринок продавця — це ринок, на якому, навпаки, попит перевищує пропозицію товарів, а тому перевага на боці продавця.

За територіальною ознакою виділяють: місцевий ринок (ринок окремого населеного пункту, району, області); регіональний ринок (ринок значної території країни, наприклад, Західної чи Східної України); внутрішній (ринок всередині країни); національний (ринок, на якому продається продукція вітчизняного виробництва); зовнішній, або світовий, ринок.

За конкурентністю розрізняються вільний ринок, монополістичний ринок, ринок монополістичної конкуренції та олігополістичний ринок.

За ознакою легальності (від лат. — законний) існують легальний ринок та нелегальний, або тіньовий, ринок.