Розділ «Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти»

Ринкова економіка спроможна ефективно функціонувати лише за наявності певних умов.

Умови ефективного функціонування ринкової системи:

• інституціолізована приватна власність. Це означає, що ті відносини власності, що об'єктивно склалися в економічній сфері і забезпечують її невпинний розвиток, мають бути визнані суспільством, тобто закріплені у його психології, звичаях, традиціях, а також бути чітко специфікованими (визначеними) та юридично захищеними державою. Загальне сприйняття приватної власності на майно, на капітали, на об'єкти інтелекту як священної і ніким непорушної є основною запорукою стабільності у суспільстві і спрямування людської ініціативи на продуктивну діяльність;

• розвинена економічна конкуренція. Задля цього держава покликана створити режим максимального сприяння розвитку підприємництва і жорстко реагувати на будь-які прояви зловживань монопольною владою з боку бізнесу та органів влади. Кожна людина повинна мати реальне право випробувати свій підприємницький хист у тій чи іншій формі, самостійно створити власні джерела доходів. Усі економічні рішення держави (закони та підзаконні акти) мають проходити обов'язкову експертизу на предмет запобігання послабленню конкурентних засад в економіці;

• повна відповідальність економічних суб'єктів за результати своєї господарської діяльності. Використовуючи для підприємницьких цілей власні та/або позичкові кошти, вони в підсумку одержують вигоду або несуть збитки, розширюють свою справу або зазнають краху, стають банкрутами. Утім, їхня відповідальність не обмежується лише коштами (активами). Підприємці мають нести і невідворотну карну відповідальність у разі, якщо їхня діяльність заподіяла шкоду здоров'ю людей, призвела до непоправного людського лиха;

• вільне ціноутворення. Вільні ціни — це своєрідне серце ринкової економіки. Вони посилають сигнали про коливання кон'юнктури, стимулюють впровадження передових технологій та форм організації виробництва, розподіляють та перерозподіляють доходи. Разом з тим, держава має оперативно протидіяти спробам монопольних зловживань із цінами;

• наявність розгалуженої, повнокровної ринкової інфраструктури. Кожен вид ринку потребує належної за сучасними цивілізаційними мірками організації. Зокрема, дуже важливою є наявність потужної за своїми ресурсами кредитно-банківської системи, у якій, в свою чергу, має бути задіяний порядок гарантування безпеки вкладів, безумовного виконання боргових зобов'язань позичальниками тощо;

• стійкість грошової і фінансової системи країни. Стійкий, тобто із незначними коливаннями, рівень товарних цін, обмінний курс національної грошової одиниці, допустимий рівень заборгованості держави — це той макроекономічний фактор, який сприяє підприємницькій активності громадян і притоку іноземного капіталу;

• стабільність внутріполітичної ситуації в країні тощо.

Звичайно, ефективного ринку раз і назавжди досягти в принципі неможливо. Це видно на прикладі кожної країни з розвиненою ринковою економікою, де час від часу загострюються проблеми безробіття, інфляції, бідності, злочинності та інші. Уже із цього напрошується висновок, наскільки чутливим і вразливим є ринковий механізм саморозвитку економіки та, водночас, наскільки виваженими і своєчасними мають бути заходи держави по його захисту й підтриманню.

Формування ефективної ринкової економіки в незалежній Україні стримується незрілістю необхідних умов. Так, зберігаються численні проблеми стосовно інституціалізації економічних відносин власності (слабка правова урегульованість, чиновницьке свавілля, низький рівень культури населення), існують великі прогалини в державній політиці щодо захисту економічної конкуренції, створення рівних умов для усіх економічних суб'єктів, формування повноцінної ринкової інфраструктури.

Ми є свідками і того, як перехід до ринку у постсоціалістичному суспільстві пов'язаний, окрім іншого, із болісною ломкою стереотипів мислення й поведінки, крахом ілюзій. Наші співвітчизники проходять наразі своєрідну школу — оволодіння економічним мисленням, адже раніше їх привчали покладалися на державну опіку щодо працевлаштування, забезпечення житлом, виховання і навчання дітей тощо. За теперішніх реалій люди звикають самі влаштовувати своє життя, самостійно приймати важливі для себе і своїх сімей рішення, а з ними і покладати на себе відповідальність за їх наслідки. Сильнішим стає також інтерес до здобуття реальної фахової освіти, ведення здорового способу життя, оволодіння іноземними мовами.

6.2. Система ринків та їхня інфраструктура

Ринок як система економічних відносин має, насамперед, об'єктну та суб'єктну характеристику. Об'єктами відносин купівлі-продажу є: виробничі ресурси (фактори виробництва), товари й послуги, гроші, цінні папери, патенти, ліцензії, інформація тощо.

Основними суб'єктами ринкових відносин є домашні господарства, підприємства (фірми), банки та держава.

Домогосподарство (сім'я чи індивід) — це економічний суб'єкт, який:

1) виступає власником і постачальником виробничих ресурсів (праці, капіталу, землі, підприємницького хисту);

2) отримувані натомість доходи витрачає на придбання споживчих товарів і послуг.

Підприємство (фірма) — це економічний суб'єкт, який:

1) купує необхідні ресурси та виробляє продукцію;