Розділ «Словник економічних термінів»

Індекс Герфіндаля-Гіршмана — індикатор, що визначає рівень економічної концентрації (бізнесу) на певному ринку; розраховується як сума зведених у квадрат часток ринку кожної фірми галузі.

Індекс (коефіцієнт) Джині — статистичний показник, що характеризує ступінь розшарування суспільства за доходами; розраховується як відношення площі сегмента, окресленої кривою Лоренца та бісектрисою ("зони нерівності"), до усієї площі трикутника ("зони рівності").

Індекс Доу-Джонса — середній індекс курсів акцій провідних компаній США, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Індекс людського розвитку — інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, яка враховує такі параметри: 1) середню тривалість життя населення; 2) середній рівень освіти; 3) обсяг ВВП на душу населення.

Індекс цін для виробників — відносний показник зміни вартості набору товарів і послуг, які купують фірми.

Індекс якості життя — комбінований показник добробуту населення, що враховує цілий ряд параметрів: рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до культурних цінностей, участь у політичному житті тощо.

Індексація доходів — форма соціального захисту, яка передбачає компенсацію певною мірою втрати доходів населення унаслідок зростання вартості життя.

Індикативне планування — спосіб державного регулювання економіки шляхом встановлення кількісних орієнтирів виробництва та інвестицій, які мають лише рекомендаційний характер для підприємницького сектору і доповнюються відповідними стимулами для участі у їх реалізації. Застосовується для структурної перебудови економіки.

Інновація, нововведення — запровадження у виробництво принципово нового продукту (послуги), нових матеріалів, нових технологій, нових форм організації економічної діяльності тощо.

Інститут соціального партнерства (трипартизм) — система узгодження загальнодержавних і групових інтересів у соціально-економічній сфері (головним чином, щодо умов і оплати праці) шляхом переговорів, консультацій та досягнення домовленостей за участю представників держави, професійних спілок найманих працівників та спілки підприємців.

Інституціоналізм — новітній напрям в економічній науці, який вивчає вплив на поведінку економічних суб'єктів позаекономічних факторів (політичних, соціально-психологічних, релігійних, культурних, сімейних та ін.). Інституціоналісти ввели в науковий лексикон термін "інституція" ("інститут"), під яким розуміються формальні й неформальні обмеження людської поведінки (закони, норми, звичаї, традиції тощо), а також механізми, що забезпечують їх дотримання (у вигляді держави, корпорації, профспілок, ринку, сім'ї тощо).

Інтернаціоналізація економіки — процес розширення економічної діяльності за межі національних кордонів, або формування стійких і різнобічних економічних зв'язків між країнами.

Інфляційні очікування — психологічний стан у період значної інфляції, який змушує людей приймати поспішні економічні рішення щодо використання грошових доходів, що призводить до ще більшого росту цін.

Інфляційні спіралі — інфляційні процеси, що наростають після первісного збурення цін, набувають характеру ланцюгової реакції.

Інфляція — стійке зростання загального, або середнього, рівня цін на товари й послуги, спричинене порушенням закону грошового обігу. Типи інфляції за формами прояву:

- відкрита (явна) інфляція — властива суспільствам з ринковою економікою, а значить і вільним ціноутворенням;

- прихована (подавлена) інфляція — властива суспільствам з повністю одержавленою (неринковою) економікою.

Інфляція попиту — інфляція, зумовлена надмірним сукупним попитом.

Інфляція пропозиції (витрат) — інфляція, зумовлена зростанням витрат виробництва.

Інформація — за сучасних умов найважливіший фактор виробництва; система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань з метою їх використання у різних сферах життя.