Етнопедагогіка. Народна педагогіка

Теорія і методика виховання

Народна педагогіка — багатющий скарб усієї людської спільноти, що населяє планету Земля. Цей скарб цінний ще й тим, що в ньому окрім загальнолюдських морально-духовних цінностей діамантами вирізняються духовні скарби тієї чи іншої етнічної групи. І не треба на догоду тенденціям глобалізації, які починають володарювати над людьми (і будуть, очевидно, посилюватися), вдаватися до викривлення соціальних процесів, зокрема й процесу виховання людини. Цим нібито хочуть ощасливити людство, але за такими проектами проглядається шлях до духовної катастрофи суспільства загалом, до знищення людської цивілізації. Вже в кінці XX — на початку XXI ст. ми бачимо вияви цих катаклізмів. І це не стихійний процес. Це воля конкретних суб'єктів господарювання на планеті.

Впродовж XX ст. під впливом комуністичної ідеології цілеспрямовано і наполегливо руйнувалися засади національних морально-духовних цінностей, надбання народної педагогіки. Зі свідомості, з етнічної пам'яті свідомо витравлювалися такі духовні цінності, як честь, совість, культ Матері й Батька, культ родини, свободи, віри, національної гідності, святості, етнічної ідентичності та багато іншого. Вони підмінялися надуманими, ефемерними постулатами та ідеологічними квазівартостями. У такий спосіб з-під ніг величезного людського соціуму був вибитий фундамент, на якому мав би у подальшому вибудовуватися надійний дім, палац благополучного життя людей різних етносів. Це у свою чергу допомогло і допомагає зловмисникам глобально руйнувати й далі морально-духовні (та й соціально-економічні) цінності народів.

Характерно, що у тих народів, які вберегли себе від руйнувань морально-духовних засад свого буття, в яких залишається міцним і надійним стрижень віри в Бога, національні традиції виховання, надбання народної педагогіки не перейшли в стадію історичних пам'яток. Там здійснюються нормальні процеси духовного і соціально-економічного розвитку суспільства. Для прикладу можна назвати такі країни, як Японія, Фінляндія, Швеція, низку країн арабського світу.

Психологи, педагоги, філософи часто розмірковують про сутність щастя, критерії означення умов життя щасливої людини. Нерідко поняття "щастя" в сучасному світі високих виробничих та інформаційних технологій пов'язують з матеріальним достатком (розкішний дім, дорогий автомобіль, вишуканий одяг, побутова техніка та ін.) і доступом до всіляких розваг. Але чи можна назвати тих людей, які все це мають, насправді щасливими? Є люди, які живуть поза межами надбань сучасної цивілізації, скажімо племена в Австралії, Африці та Південній Америці. Вони не мають розкішних помешкань, автомобілів, модерної побутової техніки (електроплит, телевізорів, комп'ютерів, мобільних телефонів) та навіть одягу. Але чи можна назвати їх нещасними? Як зазначають дослідники, вони по-своєму щасливі: живуть у злагоді з природою, у кожного такого племені або етнічної групи є своя "конституція" — система правил і норм поведінки, які ґрунтуються на традиційних, усталених, звичаєвих принципах, чітка система виховання дітей. Вони щасливі ще й тому, що вільні, розуміючи волю, як пізнану необхідність. У них на основі віковічних надбань народної педагогіки чітко регулюються стосунки між особами протилежної статі без дискотек, нічних клубів, сексшопів та інших найновіших "досягнень" цивілізованого світу. Такі люди не стали рабами надбань науково-технічного прогресу і соціально-економічних утворень, як це має місце у громадян багатьох розвинених країн.

Кожен народ повинен мати міцний фундамент морально-духовних цінностей, стрижнем якого має бути своєрідна генетична пам'ять народної педагогіки. Де ж зафіксовані ці надбання народної педагогіки? У далеку давнину, коли не було писемності, вони передавалися з вуст в уста від старших до молодших поколінь. І лише пізніше цей досвід був зафіксований у писемних пам'ятках. Надбання народної педагогіки зберігаються в народних легендах і баладах, піснях, казках і оповіданнях, прислів'ях і приказках, звичаєвих обрядах, скоромовках і загадках, народних танцях та гуляннях, іграх і забавах, народних святах і вжитковому мистецтві.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнопедагогіка. Народна педагогіка“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка
  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів