• пам'ятай, що переконливим доказом, кращим засобом заперечення є точні й аргументовані факти;
• доводячи і заперечуючи, говори зрозуміло, просто, чітко, точно;
• з розумінням і повагою стався до думок своїх співрозмовників;
• якщо довели помилковість твоїх суджень, думок, май мужність визнати правоту опонентів;
• не переривай виступу опонента на півслові. Дочекайся, поки він висловить свою думку, а тоді починай полеміку;
• будь терпимим і толерантним у взаєминах з учасниками диспуту;
• закінчуючи виступ, сформулюй висновки;
• у ході суперечки концентруй увагу не на особистості опонента, а на суті його думки;
• чітко дотримуйся встановленого регламенту;
• говори не від імені абстрактного колективу, а лише від себе;
• головне в диспуті — аргументи, факти, докази, логіка. Міміка, жести, вигуки не замінять головного;
• якщо не маєш власної думки або приховуєш її, краще не бери участі в суперечці.
Керівник диспуту несе відповідальність за його успіх. Він має уважно слухати тих, хто виступає, фіксувати думки учасників, спрямовувати їх у потрібне русло, намагатися, щоб виступи опонентів не виходили за межі диспуту чи конкретного питання, відчувати настрій кожного учасника, стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно, логічно і доцільно генерувати ідеї, думки, стежити за логічною послідовністю диспуту.
Починати диспут доречно зі вступного слова ведучого, в якому він називає тему, основні аспекти проблеми, що розглядається. Щоб залучити вихованців до розмови, варто повідомити їм цікавий факт, певну життєву ситуацію, яка б спонукала до роздумів і бажання висловлюватися.
Ведучий не повинен задовольнятися виступами лише активних учасників. Є вихованці, які через особливості свого темпераменту (флегматик, меланхолік) соромляться виступати, борються з ваганнями; їм важко подолати гальмівні установки. Тому треба час від часу запрошувати таких учнів до висловлювання думок щодо того чи іншого питання, підбадьорювати їх.
Керівнику диспуту мають бути притаманні тактовність, делікатність, толерантність. Не варто обривати висловлювання учасників на півслові чи дорікати їм за судження, навіть, якщо вони помилкові. Головне — цінувати самостійність і активність думки, сміливість оприлюднити і відстояти її.
Ведучий у кінці диспуту має підбити підсумки, подякувати всім за участь, активність і самостійність у судженнях, окремо виділити найцінніші положення і проблеми, щодо яких вдалося дійти згоди, закликати учнів до подальших роздумів щодо порушених питань. Буває, що час диспуту затягнувся, учні виявляють значну активність, не всі питання розглянули. За згоди учасників можна запропонувати продовжити розмову іншим разом.
Під час диспуту можна вдаватися до так званих емоційних пауз і послухати пісню, вірш. Але ці паузи не повинні переводити думки учасників у інше русло, відволікати від головної проблеми.
Колективні творчі справи (КТС)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диспут – як форма позакласної роботи“ на сторінці 2. Приємного читання.
