• поведінку або окремі вчинки, які є реакцією на грубощі чи свавілля старших;
• погані вчинки дітей, які є результатом допущеної помилки педагогів;
• відставання учнів у навчанні, коли це викликано непосильністю для них навчального матеріалу;
• неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко особисті стосунки з іншими людьми;
• поганий вчинок, мотиви якого пов'язані з особливими стосунками в сім'ї, про які дітям рано знати і які не можна їм роз'яснювати".
У висновку Василь Олександрович нагадує, що "в нашій важкій справі треба виконувати дуже важливе правило: якщо вихованці самі зуміють зрозуміти свої складні стосунки і розібратися в них, влаштовувати колективний розгляд не слід"1.
Важливим чинником, що впливає на розвиток колективу і забезпечення комфортних умов для життєдіяльності його членів, є дотримання належного стилю і тону. Передусім стиль має бути діловим. Кожен колектив повинен займатися конкретною справою і всю діяльність скеровувати на виконання конкретних завдань.
З метою підтримання ділової атмосфери важливо створити умови, які роблять цю атмоферу справді діловою. Можна виділити такі основні ознаки цього стилю. "По-перше, — писав А.С. Макаренко, — це мажор. Я ставлю головним цю якість. Постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність діяти, райдужний настрій, але ніяк не істеричність. Готовність до корисних дій, до дій цікавих, змістовних, продуманих, але ні в якому разі не до розгардіяшу, зойків, крику, не до безладних зоологічних дій"1. По-друге, це відчуття власної гідності кожного члена колективу. По-третє, забезпечення єдності колективу, його згуртованість, спрямованість на досягнення поставленої мети. По-четверте, постійний розвиток ідеї захищеності кожного члена колективу, неможливість вияву будь-якого насилля над особистістю. По-п'яте, активність кожного члена колективу, яка повинна виражатися в розумній, корисній, ефективній діяльності. По-шосте, у вмінні кожного члена колективу гальмувати свої дії, які можуть шкодити цілому колективу чи окремим його членам.
Колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою, поряд з іншими чинниками, соціально значимими традиціями.
Традиція (лат. tradition — передача) — це різновид або форма звичаю, що вирізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.
У кожному навчально-виховному закладі, установі, на виробництві, в сім'ї необхідно працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їхнім збереженням і примноженням. Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповненими багатством моральних впливів на особистість, на колектив загалом. Пригадаймо загальнонародні традиції, яких дотримуються в нашій країні: святкування Нового року, 8 Березня (свято жінки-Матері), Дня Незалежності та ін. Традиційними є релігійні свята, які відзначають представники різних конфесій. Зазвичай в Україні традиційними є свята професійної спрямованості: День знань, День учителя, свято медичних працівників, захисників Вітчизни, День шахтаря та ін. У кожній родині також є свої традиції: святкування днів народження членів сім'ї, роковини одруження та ін.
Розумно організовані традиційні свята, звичаєві обряди, що супроводжуються морально і естетично витриманими ритуалами, впливають передусім на емоції членів колективу і виступають важливим чинником його згуртування. Особливе місце займають традиції в дитячих колективах, оскільки в традиціях закладені великі духовні сили, які об'єднують вихованців на довгі роки.
Наведемо частковий опис однієї із шкільних традицій. Середня загальноосвітня школа в районному центрі. Тут давно стало традиційним свято "За честь рідної школи". Але саме свято — це лише апофеоз тієї діяльності шкільного колективу, яка триває впродовж усього навчального року. Учні готуються до свята з вересня: готують альбоми малюнків, фотографій; вироби ручної праці — вишивки, плетиво, ляльки, іграшки; стінні газети, журнали, в яких друкуються дитячі оповідання, малюнки, фотографії, вірші та багато іншого. У школі щомісячно видається журнал "За честь рідної школи", який складається з окремих частин, кожна з яких підготовлена якимось класом. За рік у журналі розміщуються фотографії всіх учнів з описом їхніх добрих справ. Винятків тут не роблять: у кожного вихованця знаходять щось позитивне. Тому кожен учень прагне бути персонажем таких публікацій. Проходять роки навчання — кожен вихованець, випускник школи може простежити своє шкільне життя від першого до випускного класу з фотографіями, описами, розповідями про себе. Тому не дивно, що колишні випускники часто приходять у школу вже зі своїми дітьми і перегортають сторінки таких літописів.
Свято "За честь рідної школи" проводять у травні, коли оживає, розквітає природа. Триває воно два дні і є святом не лише для колективу школи, а й для всього невеликого міста. Воно наповнюється багатим змістом: звіти класних колективів і школи, виставки, спортивні змагання, урочистості в центрі міста за участю батьків та багато іншого.
Подібні традиції є найкращим засобом формування, зміцнення колективу, забезпечення його духовного життя на довгі роки.
Не можна не сказати ще про один чинник, який може впливати на формування шкільного колективу. Маємо на увазі зовнішність учнів. Мова йде про учнівську форму" яку мають носити всі вихованці в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Ця проблема час від часу порушується, навколо неї виникають дискусії. Варто подивитися уважніше на місце і роль шкільної форми в контексті формування колективу. А.С. Макаренко неодноразово висловлював своє ставлення до учнівської форми: "...щодо форми — я ладен іти далі. Я вважаю, що діти повинні бути так красиво, так барвисто одягнені, щоб вони викликали подив. У давні часи красиво одягалися війська. То була пишнота привілейованих класів. У нас такими привілейованими прошарками суспільства, що має красиво одягатися, повинні бути діти. Я б не зупинився ні перед чим, я б дав кожній школі щонайкращу форму. Це дуже добрий клей для колективу. ...Колектив, який ви добре одягаєте, на 50 процентів у вас у руках"1.
Та й з морально-етичного погляду істина на боці тих, хто висловлюється на користь форми. У нинішніх умовах, коли має місце різке матеріальне розшарування людей, серед школярів спостерігається своєрідне змагання: хто краще, багатше одягнеться. Але частина батьків не має змоги забезпечити своїх дітей дорогим одягом. Це вносить у дитячий колектив елементи заздрощів, напруги, конфліктів.
Розуміння діалектики процесу розвитку і становлення колективу, його впливу на формування особистості людини є наріжним каменем педагогічної діяльності. Спроби дискредитувати ідею колективу, його вплив на формування особистості ведуть до штучного вилучення зі системи виховання важливого засобу розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку молодої людини. Принципи "парної педагогіки" ніколи не сприяли і не можуть сприяти вихованню соціально зрілих громадян.
Наукові надбання і практика діяльності педагогів-вихователів у царині виховання особистості в колективі дають змогу змоделювати технологію формування колективу і подати її у вигляді Технологічної карти формування первинного колективу.
Педагогічні засади оптимізації спілкування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Питання теорії і практики розвитку колективу“ на сторінці 3. Приємного читання.
