• Ой, це незручно, Павле Григоровичу. Якось обійдусь.
• НІ, ні, Тетяно Сергіївно, йдіть. Я відповідально буду чергувати.
Тетяна Сергіївна зібрала свої торбинки і пішла у двір. Павло Григорович усівся в стареньке крісло чергової, дістав з портфеля книжку, почав читати. Час минав. Співробітники міністерства заходили у вестибюль, кидали здивовані погляди на міністра, чемно віталися і поспішали до своїх кабінетів. Усі думали, що Павло Григорович вирішив проконтролювати, як працівники міністерства дотримуються трудової дисципліни. Ось уже і 9-та година... Тетяна Сергіївна ще не повернулася.
Один із заступників міністра вийшов зі свого кабінету, підійшов до міністра і проінформував:
• Павле Григоровичу, вже всі працівники на місці. Заходьте до свого кабінету. Здається ніхто не запізнився.
• Добре, добре. Але я пообіцяв нашій черговій Тетяні Сергіївні побути замість неї на посту. Вона он там у дворі має отоварити свої картки. Ледве вмовив, аби не проґавила. Незручно залишати пост. Я ж пообіцяв...
• Не турбуйтеся, Павле Григоровичу. Я зараз пришлю когось із секретарів...
Павло Григорович зібрав свої папери, дочекався, доки прийшла секретарка і лише потім пішов до свого кабінету.
У міністерстві ще довго згадували, як Павло Григорович чергував замість Тетяни Сергіївни.
Як бачимо, і міністр має володіти такими якостями, як тактовність, толерантність, ввічливість, обов'язковість, скромність і т. ін.
Нині телебачення розкриває перед нами весь світ, наближає до нас різноманітні події, нерідко показує "кухню" діяльності журналістів та інших учасників телевізійних передач. У глядачів викликають значний інтерес передачі, в яких у реальному часі беруть участь журналісти й запрошені — політичні діячі, вчені, актори, державні службовці різних рівнів, депутати. Дуже влучно сказав колись французький письменник А. Сент-Екзюпері (1900—1944), що спілкування — найбільший скарб людини. Але цьому теж треба вчитися. Багато людей не вміють спілкуватися, розумно і культурно вести бесіду, будувати діалог; не вміють ставити запитання до співрозмовників, перебивають один одного, не виявляють почуттів такту, толерантності, вдаються до взаємних образ, виявляють агресивність. Можна тільки порадити учасникам публічного спілкування: оволодівайте науковими психолого-педагогічними засадами цього дійства, щоб спілкування справді було скарбом і приносило задоволення всім.
Належну психолого-педагогічну підготовку повинні мати й ті працівники радіо, телебачення, друкованих засобів інформації, які творять програми з погляду їх змісту, порядку подання. Можна (і треба) погоджуватися з дією принципу свободи слова, відкритості, об'єктивності. Але теле- і радіожурналісти, режисери, редактори, створюючи програми, завжди повинні пам'ятати фундаментальну мудрість: "Не нашкодь!" Проаналізуймо інформаційні вечірні програми кількох каналів українського телебачення. Журналісти ніби навмисно зібрали з усього світу тривожні факти, події, що трапилися останнім часом: катастрофа літака з великими жертвами; автобус із туристами впав у прірву; торнадо зруйнував населений пункт; пташиним грипом захворіло кілька громадян; арештували учасників банди, на рахунку якої десятки пограбувань, убивств; у такому-то місті вибухнув побутовий газ: зруйновано три квартири, є людські жертви; під час великих морозів у промисловому місті вийшла з ладу котельня, розморожено труби опалювальної системи; у зоопарку ведмідь відкусив руки хлопчикові; ціни на цукор знову зросли і т. ін. Це інформація впродовж 10—ЗО хв одного вечора. На іншому каналі — те саме.
На перший погляд ніби все добре: відкритість, оперативність, свобода... Але, коли щоденно на голови мільйонів людей звалюється масив негативної інформації, це призводить до їх пригнічення, виникнення психічних розладів. А чи є інші варіанти? Працівники телевізійних служб радять: "Не подобається — вимкніть телевізор". Можна взагалі відмовитися від послуг телебачення, щоб уберегти себе від зайвої та ще й шкідливої інформації. Але це свідомо можуть робити дорослі, а діти?
Навіть у деталях поведінка деяких теле- і радіожурналістів свідчить про низький рівень педагогічної культури і брак педагогічних знань. Наприклад, журналістка бесідує з шестирічним хлопчиком:
• Як тебе звати?
• Сашко.
• Скільки тобі років?
• Уже шість.
• Ким ти хочеш бути?
• Мабуть... Мабуть банкіром.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Приклад низької педагогічної культури“ на сторінці 2. Приємного читання.
