Совість

Теорія і методика виховання

• Маріє Василівно, ви просили дізнатися, чи стрибав мій дід через вікно.

• Ну й що?

• То я запитав.

• Ну?

• Ні, не стрибав.

• Ось бачите, діти, — розпочала переможно вчителька...

• Але бабуся сказала, що з дідусем був інший випадок. Одного разу його залишили в класі після уроків і, щоб не втік, закрили двері ключем. То він через димохід виліз на дах і зістрибнув на землю.

Ефект був неабиякий. Усі із захопленням дивилися на портрет Сашкового дідуся, який висить у класі. Тепер зрозуміло, чому він герой.

Приклад учителя має велику виховну силу. В українському менталітеті вчитель завжди займав верхню сходинку серед духовних поводирів народу. К.Д. Ушинський неодноразово наголошував: "У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості".

В.О. Сухомлинський, виходячи з позиції людини, яка "серце віддала дітям", указував на вирішальну роль ідеалу вчителя у виховній справі. "Скільки б ми не говорили про благородство, складність і велич праці вчителя, наші слова будуть порожнім звуком, якщо вся шкільна етика не спиратиметься на єдність Я учителя. Шкільна етика, по суті, — це гармонія особистості педагога і того морального ідеалу, в привабливість, правдивість, істинність, мудрість якого ми закликаємо дитину вірити"*.

Професія вчителя виділяється своєю унікальністю. Вона передусім публічна* Учитель на все своє професійне життя "викликаний до дошки", на авансцену великого соціального театру. Його всі бачать, спостерігають за ним: безпосередньо в класі, на вулиці, у магазині, дома, на прогулянці і т. ін. І всюди він має бути прикладом, взірцем для наслідування представниками різних поколінь. Своїм учням учитель запам'ятовується не лише і не стільки як учитель математики, мови чи фізики, а передовсім як особистість, як носій людського ідеалу. Проходять роки, далеко позаду залишаються шкільні будні та свята. Колишні учні виростають, стають самі батьками, інженерами, лікарями, хліборобами, шахтарями, державними діячами. І вже не пам'ятають про що розповідав учитель на уроці фізики чи географії, але в їхній пам'яті назавжди залишається велична постать духоборця і духотворця — Учителя. У пам'яті колишніх учнів залишається ідеал, життєвий взірець. Тому так правдиво звучать слова українського поета Володимира Сосюри:

Я з рук твоїх давно пішов у люди в життя бурхливе, грозяні моря, учитель мій!.. Тебе я не забуду, моєї юні радісна зоря! І хай з тих днів згубили лік ми рокам, завжди, завжди, як сонячний салют, для нас сіяв подвигом високим твій благородний, безкорисний труд.

Проте реальне життя складається не лише з позитивних дій і вчинків тих, хто оточує дитину. Вона стикається і з негативними прикладами. Не маючи достатнього життєвого досвіду, вихованець нерідко копіює і негативні вчинки. Як же тут бути? Адже не можна помістити дитину в своєрідну "золоту клітку" лише позитивних чинників. Вона має сприймати життя таким, яким воно є. Тому важливо сформувати в дитини імунітет неприйняття негативних вчинків, критичного ставлення до них.

Виховна ефективність методів переконування і прикладу може бути вищою за умов поєднання їх з методом вимог. Вимога — метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності. А.С. Макаренко надавав особливого значення методу вимог у системі виховного впливу на особистість. Його педагогічним кредо було: якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї. Ця педагогічна аксіома є важливою передумовою виховання законослухняних громадян і становлення правового суспільства, в якому править закон. На основі розумної безкомпромісної вимоги педагога до вихованців поступово формуються вміння і готовність особистості вимагати від себе. У важливості висунення до вихованців конкретних вимог А.С. Макаренко був непохитним: "Коли б хто-небудь спитав, як би я міг в короткій формулі визначити суть мого педагогічного досвіду, я б відповів, що якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї. Я переконаний, що ця формула є формулою... дисципліни, є формулою взагалі нашого суспільства. <…>

Не може бути, звичайно, створено ні колективу, ні дисципліни в колективі, якщо не буде вимог до себе. Я прихильник вимоги послідовної, крайньої, певної без поправок і без пом'якшення".

На нинішньому відрізку історії Україна намагається побудувати відкрите демократичне, правове суспільство. Але, на жаль, на соціально-педагогічному рівні все більшого поширення набирає практика вседозволеності під гаслом демократії. Вживаються заходи щодо ознайомлення молоді, громадян із правилами і нормами поведінки, приймаються закони, інші нормативні акти, але вихованість, поводження значної частини людності залишається на доволі низькому рівні. Зростає кількість порушень законів і правопорядку, норм і правил поведінки в загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, в установах, на виробництві, в армії, на вулицях, в інших громадських місцях. Прикладів суперечностей між знанням правил і норм поведінки і рівнем їх дотримання безліч: кожна людина добре знає, що переходити вулицю можна лише на зелене світло, але значна частина громадян нехтує цим правилом; водії знають, що не можна керувати автомобілем у нетверезому стані, але ж беруться за кермо п'яними і не рідко стають убивцями; е закон, за яким заборонено ловити рибу під час нересту, — а скільки тих, хто грубо це порушує; абсолютна більшість людей знає, що смітити в громадських місцях не можна, але в шкільних класах, студентських аудиторіях, на вулицях і площах, у скверах, лісових посадках — неймовірна засміченість. Глибинна причина всіх цих негараздів полягає передусім у відсутності належних вимог з боку батьків, учителів-вихователів, керівників підприємств, установ, військових підрозділів та ін.

Невідповідність між застосуванням переконування в системі виховання людини і методу вимог породжує в суспільстві беззаконня, хаос, руйнує принципи нормального людського співжиття. У такому суспільстві нелегко живеться значній частині громадян.

Римський філософ і державний діяч Марк Тулій Цицерон (106—43 рр. до н. е.) стверджував: "Щоб бути вільною людиною, треба стати рабом закону".

Коли йдеться про застосування методу вимог, то передусім треба пам'ятати, що вимоги мають ґрунтуватися на гуманістичних принципах, виступати на захист людини, вберігати її від приниження. У соціально-педагогічному плані має бути розроблена філософія вимог.

Варто зауважити, що адекватне використання методу вимог не становить якихось особливих труднощів у контексті досягнення завдань виховання. У процесі висунення вимог треба зважати на анатомо-фізіологічні та психолого-соціальні можливості особистості чи групи осіб. З цього приводу А.С. Макаренко писав: "Не можна ставити грубих вимог, нелогічних, смішних, не пов'язаних з вимогою колективу... Для себе особисто я створив таку теорему. Там, де я невпевнений, чи можна вимагати чого-небудь, правильно чи неправильно, я вдавав, що нічого не бачу. Я чекав нагоди, коли і для мене ставало очевидним, і для всякого здорового розуму ставало ясним, що я правий. В такому разі я й ставив до кінця диктаторські вимоги, а що вони здавалися кращими через таку очевидну правду, я діяв сміливіше, і діти розуміли, що я правий, і легко поступалися передо мною.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Совість“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість
  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів