Совість

Теорія і методика виховання

• негідно бути спокійним і байдужим, коли поряд з тобою важко жінці;

• негідне пияцтво і обжерливість. Алкоголь затуманює свідомість і дає волю інстинкту, приводячи людину до тваринного стану.

Таким чином, перекопування — це найбільш складний, але і найцінніший інструмент виховного впливу педагога на особистість вихованця.

У системі формування особистості, зокрема її фізичного, психічного і соціального розвитку, важливу роль відіграє соціальне успадкування. Механізм його дії носить несвідомий, напівсвідомий характер. Діти, особливо дошкільного та молодшого шкільного віку, завжди копіюють когось, обирають взірцем для наслідування. Тому серед загальних методів виховання чільне місце посідає метод прикладу. Приклад — це метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування і спрямування вихованців на переймання і засвоєння досвіду позитивної поведінки з метою оптимізації процесу соціального успадкування.

Українська народна педагогіка прикладу як методу виховання відводить значне місце. У прислів'ях знаходимо: "Добрий приклад кращий за сто слів", "Приклад кращий за правило", "Приклади корисніші за повчання", "Хороший приклад — найкраща проповідь", "Слова хвалять, приклади захоплюють".

Російський вчений-лікар і фізіолог В.М. Бехтерев (1857— 1927) зауважував: "Одним із дієвих факторів виховання є приклад, що спонукає до наслідування. Дитина все наслідує, а тому приклад у цьому віці означає все: оточіть дитину хорошими прикладами — вона їх перейме і буде хорошою дитиною; оточіть поганими прикладами — і вона буде поганою дитиною".

Суттєва роль педагога-вихователя у процесі виховання полягає в організації позитивного прикладу, своєрідного ідеалу, який зміг би захопити вихованця. Ідеал (грец. idea — уявлення, ідея) — поняття моральної свідомості та категорія етики, що містить високоморальні вимоги, можлива реалізація яких особистістю дала б їй змогу набути досконалості; образ найбільш цінного і величного в людині.

Негативні приклади несуть руйнівну силу щодо формування морально-духовних цінностей дитини. Як уже згадувалося вище, цей процес український письменик-гуморист Олександр Ковінька талановито відобразив у гуморесці "Хатнє виховання".

Прикладом можуть бути батьки, інші рідні та близькі дитини, які оточують її у щоденному житті; літературні персонажі; вчителі-вихователі; історичні національні герої; діячі науки та культури та ін.

Важлива місія професійного вихователя у пошуках ідеального прикладу полягає в тому, щоб особа, персонаж, які мають слугувати прикладом для вихованця, були справжніми носіями морально-духовних цінностей, а не кон'юнктурними витворами біографів під гаслом фальшивих ідей. Адже у суспільних стосунках завжди "все таємне стає очевидним". І коли під впливом обставин, виховного впливу в уяві та свідомості вихованця створюється ідеальний взірець для наслідування, а пізніше виявляється, що він фальшивий, позбавлений правди і реальності, — настає гірке розчарування, підозрілість і зневіра в тому, що праведні ідеали взагалі є.

Упродовж десятиліть за радянської влади покоління молодих людей виховувались на прикладі життя та діяльності партійних вождів, інших можновладців тієї епохи. І це певний час давало позитивні результати. Але з часом люди дізналися правду про аморальність, нікчемність і жорстокість цих правителів, радянська система не витримала випробування часом. І не могла витримати, оскільки була антигуманною і лицемірною за своєю суттю. Це свідчить, що фальшиві ідеали не можуть бути вічними і не можуть бути надійною основою виховання людини, нових поколінь.

Основним соціальним інститутом, який покликаний займатися вихованням дітей, є сім'я. Тому прикладом, ідеалом для дітей передовсім мають бути батьки, інші члени родини (бабусі, дідусі, старші брати й сестри). Батьки завжди мають пам'ятати, що їхня поведінка має бути взірцем для дітей. Як батьки спілкуватимуться між собою та зі старшими людьми, як вони відгукуються про інших людей — сусідів, співробітників, керівників, як ставляться до виконання службових обов'язків, ведення домашнього господарства, як одягаються, підтримують належну культуру у власному господарстві, у своїй оселі — все це є визначальним для соціального наслідування дітьми.

В українській народній педагогіці віднаходимо мудрі настанови щодо важливості прикладу батьків у вихованні дітей.

Вони зафіксовані у прислів'ях: "Найкраще успадкування — вихованість", "Живемо не батьками, помремо не людьми", "Яка вода — такий млин, який батько — такий син", "Яка мама — такі й діти", "Рідної матері слівце є як літнє сонце, бо хоч і є не раз на світі хмароньки, а все-таки від нього тепленько", "Який рід, такий і плід", "Яке коріння, таке й насіння" та ін.

В.О. Сухомлинський, вибудовуючи свої педагогічні погляди на надійних підмурках народної педагогіки і відстоюючи мудрість родинного виховання через приклад батьків, писав: "У вихованні дітей, творенні й захисті майбутнього кожен може досягти досконалості — стати справжнім майстром, художником, поетом, мудрецем, великим громадським діячем. Мудрість батьківства й материнства — неоціненне моральне багатство... Ви виховуєте своїх дітей кожним своїм кроком, кожним вчинком. Ви — перше уявлення про людину, яке відкривається перед дитиною, як тільки вона починає пізнавати світ. В образі батька й матері дитина відкриває для себе перше поняття про єдність "хочу" і "треба". Хороші або погані діти — це дзеркало вашої моралі, вашого громадянського обов'язку, вашої поведінки, вашої культури".

Зважаючи на визначальну роль у системі формування особистості дитини родини, зокрема її позитивного прикладу, вихователі всіх рівнів мають, по-перше, підносити й утверджувати у свідомості вихованців культ Батька і Матері, культ Родини, по-друге, сприяти підвищенню педагогічної культури батьків. Важливо також добирати приклади з життя і діяльності батьків, близьких дитині людей, які пе викликають сумнівів. В.О. Сухомлинський наводить приклад, яким невдало скористалася вчителька молодших класів, орієнтуючи вихованців на дію за взірцем членів родини.

Учителька 4-го класу зайшла до учнів у клас і сказала, що занять не буде, оскільки всі підуть на прогулянку. Для цього необхідно хутчій віднести книги додому і зібратися біля школи. Сашко К. вистрибнув у вікно (адже треба швидко). Учителька повернула малюка і довго терпляче пояснювала недоречність його витівки. На очах у Сашка з'явилися сльози. Вчителька вирішила, ідо це сльози каяття, а насправді хлопчикові стало жаль себе. Вона ж вирішила закріпити виховний ефект, сказала наостанок:

— Сашуня! Твій дід — герой війни! Коли ти прийдеш додому, запитай у бабусі, чи стрибав він коли-небудь через вікно.

На другий день Сашко піднімає руку.

• Що тобі, Сашко?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Совість“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість
  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів