Генетична культура. Спадковість

Теорія і методика виховання

• якщо дитина відчуває заохочення — вона пізнає свою цінність;

• якщо дитина знаходить розуміння — вона стає терплячою;

• якщо дитина живе серед ворожнечі — вона вчиться "воювати";

• якщо дитина зустрічається з насміхом — вона стає несміливою;

• якщо дитина приневолена соромитися — вона почувається винною;

• якщо дитину оточують жорстокість, насилля — вона схильна до вияву подібної жорстокості і насилля;

• якщо дитина живе в умовах радості, мажору (бадьорості) — вона виявляє життєрадісність у своїх діях.

Навіть навколишня природа створює позитивний фон, який впливає па фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей. Охайне житло, впорядкована садиба, квітники, сад, річка чи ставок, лісовий масив, парк та подібне — все це позитивно впливає на розвиток дитини, формування її характеру, особливостей поведінки. І навпаки, виключення з життя дитини краси природи, занехаяні садиба, город, паркова зона негативно впливають на особистість дитини, її розвиток. Тому з раннього віку дитина має тісно спілкуватися з природою. Кімнатні квіти, домашні тварини, залучення дитини до догляду за ними — джерело розвитку у дитини почуттів добра, чуйності, турботи про плекання живої природи. А з роками ці якості переносяться на стосунки з батьками, бабусями і дідусями, іншими людьми.

Важливе місце в процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня активна діяльність. Вона може мати різні форми: ігрову, навчально-пізнавальну, трудову, естетичну, спортивну та ін. Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особистості, а відтак — суттєвим чинником фізичного, психічного і соціального розвитку. У процесі безпосередньої діяльності знаходить своє вираження дія рушійної сили розвитку як результат суперечностей між реальними потребами, що їх висуває перед особистістю життя, і рівнем її фізичного, психічного і соціального розвитку. Нерозуміння цього важливого чинника у розвитку особистості призводить до невтішних наслідків. В умовах науково-технічного прогресу, впливу інформаційно-технологічного буму люди використовують у своїй діяльності велику кількість машин, механізмів, технологій як у виробництві, так і в побуті, значно полегшують своє життя. Особливо для дітей створюють тепличні умови з погляду фізичної, психічної, соціальної діяльності. Живучи в таких полегшених, всіляко захищених фізичних і соціально-психологічних умовах, дитина слабо розвивається і вирізняється інфантильністю (лат. infantilis — дитячий; затримка в розвитку організму, яка виявляється в збереженні у дорослої людини фізичних і психічних рис, властивих дитячому вікові). Врешті-решт відбувається процес ослаблення цілого покоління людей.

Отже, на розвиток людини впливають такі основні фактори: біологічне та соціальне успадкування, природно-соціальне середовище, активна діяльність особистості (рис. 2.3).

Фактори, які впливають на розвиток людини

У кінці минулого століття почала складатися ще одна концепція розвитку особистості — космологічна. Представники цього напряму схильні до думки, що процес зародження людини має позаземний характер і homo sapiens — прибулець з космосу. Особливості розвитку людини, володіння нею певними якостями у якийсь спосіб пов'язані з впливом на неї небесних світил.

Однозначно не можна стверджувати чи заперечувати достовірність таких міркувань. Поки що це, очевидно, лише гіпотетичні припущення. Люди давно роздумували над цими явищами. Вони допускали, що доля людини певною мірою пов'язана з небесними світилами, а тому зірки мають вплив і на розвиток дитини. З давніх-давен люди, придивляючись до зірок і зіставляючи свої дії, свій стан з розташуванням окремих сузір'їв, почали фіксувати зв'язок руху і положення світил зі своїми справами. На цій основі виникла наука астрологія. Вчені встановили, що сонце впродовж року проходить повне коло по небу, перетинаючи при цьому дванадцять сузір'їв і перебуваючи в кожному з них приблизно один місяць. Кожне сузір'я отримало назву живої істоти або предмета побуту і свій символ, який називають знаком зодіаку. Зірки весь час перебувають у русі. Спостереження за ними наштовхнуло на думку, що певне їх положення на небосхилі може відображати різні етапи життєвого шляху конкретних людей.

На цій основі уже в наш час почав розвиватися новий напрям педагогічної науки — астрологічна педагогіка. її започаткував арабський астролог Свамі Аненд Сиджанкар. У праці "Нариси дитячої астрологічної педагогіки" він зробив спробу окреслити особливості поведінки дітей, що народилися під тим чи іншим знаком зодіаку, та напрями виховної роботи педагогів (батьків, учителів-вихователів, працівників дошкільних і позашкільних виховних закладів) з такими дітьми.

Незалежно від того, віримо ми чи ні в астрологічні прогнози, чи ставимося до них скептично, але процеси, які відбуваються в космосі, у певний спосіб впливають па розвиток людини, її життєдіяльність.

У процесі розвитку дитини спостерігається явище акселерації (лат. ассеlеrаttо — прискорення), що виявляється у прискоренні фізичних процесів, зокрема росту, ваги, статевого дозрівання. Є кілька гіпотез виникнення цього явища. Науковий інтерес становлять такі.

• 1. Геліогенна теорія (грец. helios — сонце) пояснює прискорення фізичного розвитку дітей підвищенням впливу на їх організм променів сонця (діти більше загорають, одяг більш відкритий і т. ін.).

• 2. Теорія урбанізації (франц. urbanisation, від лат. urbanus — міський, urbs — місто) пов'язана з розвитком міст, куди мігрує все більше сільського населення. Умови життя в місті більш комфортні, що і позитивно впливає на ріст організму.

• 3. Теорія гетерозії (грец. heteroiosis — зміна, перетворення) пояснює процес акселерації деяким стиранням соціальних, релігійних, національних і кастових кордонів, а звідси і поширення тенденції шлюбів між людьми різних національностей, навіть рас. А це породжує певні позитивні зміни, генетичні перетворення.

• 4. Теорія комфортності. Процес соціально-економічного розвитку в умовах науково-технічного прогресу характеризується поліпшенням умов економічного життя людей (харчування, побуту, медичного, обслуговування та ін.). Такі фактори не можуть не здійснювати позитивного впливу на фізичний розвиток дітей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Генетична культура. Спадковість“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість
  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів