І дома їм пост роїти, І їх подружити...
Всю силу і любов материнську піддали її доля своїм синам: і виростила, і вивчила, і подружила, і "дома їм построїла". Але сини на старість вигнали її з дому на поталу горю і злидням. Дали притулок старій неньці чужі люди. А на синів її всяка напасть почала нападати: над ними позбиткувалася і природа (погоріли хати, скотина згинула, хліба в полі "хуртовина побила"), і люди:
Не стали люди поважати,
Не стали гості-панове
До їх заїжджати,
До себе зазивати;
Не стали куми-побратими навіщати,
Хоч стало тяжко та важко
На світі проживати.
І тут брати зібралися, почали каятися: старший брат звертається до молодших:
— Ой брате середульший, І брате мій найменший!
Негарно ми всі втрьох та й зробили,
Що ми свою неньку,
Удіву стареньку,
А з свого подвір'я заслали.
Вирішили гуртом неньку просити, щоб повернулася до них жити, за "рідну неньку почитати".
Мати обіллялась дрібними сльозами та й мовила:
— Як-то я вас, сини, годувала, Як камінь голодала,
А чого тепер собі од вас діждала, Що на чужому подвір'ї проживаю? Ой не піду я до вас, сини, проживати, Щоб ваших дітей не оскорбляти, Жінок не зневажати,
Щоб вам не тяжко та не важко було на мене Своїми очима й оскорбляти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Думи“ на сторінці 2. Приємного читання.
