Розглянемо докладніше основні форми методичної роботи.
Індивідуальна освіта – це робота над собою, передусім, на основі вищезазначеного "індивідуального плану самовдосконалення" з урахуванням індивідуальних особливостей і комплектування класів, у яких працює вчитель.
Навіть при детально продуманій керівництвом навчального закладу загальній схемі та змістові методичної роботи неможливо продумати, урахувати всі індивідуальні потреби вчителів. Тому їх частина прагне працювати ще й самостійно, що таким чином максимально відповідає їхнім інтересам і професійним запитам.
Зміст цієї освіти визначається:
• а) поки що "западаючими" показниками в професійній підготовленості педагога;
• б) прагненням оволодіти останніми досягненнями психолого- педагогічної науки, методикою навчання й виховання, інноваційним досвідом;
• в) схильністю, внутрішньою спрямованістю до науково-дослідницької діяльності, передусім, у межах свого фаху;
• г) необхідністю виконання докурсових і післякурсових завдань (дослідницьких, методичних, практичних). Перші завдання покликані підвищувати ефективність навчальної роботи в докурсовий період, другі – набуття вищого теоретико-методичного рівня за допомогою використання матеріалів курсів, опрацювання літератури, узагальнення особистого досвіду та ін.
Природно, що ця робота повинна органічно поєднуватися з активною участю в колективних і групових формах методичної роботи. При цьому обов'язкове дотримання таких моментів:
• зміст індивідуального плану самоосвіти педагог повинен тісно пов'язувати з проблемами, над якими працює педколектив;
• повинно бути постійним ускладнення змісту й форм роботи над собою, забезпечення її конкретних результатів;
• підсумком індивідуальної роботи можуть бути реферат чи повідомлення, із яким учитель виступає перед колегами, публікація в педагогічних виданнях; конкретні, обгрунтовані пропозиції, із якими він звертається до керівництва навчального закладу, та ін.
Методичні об'єднання (комісії, кафедри) учителів можуть бути в межах навчального закладу, кущові (об'єднання вчителів кількох сусідніх шкіл І–II ступенів й однієї школи I–III ступенів), на районному чи міському рівні.
Такі об'єднання – головний елемент у системі методичної роботи, оскільки максимально враховують специфіку підвищення кваліфікації педагога Ці об'єднання є предметними (цикловими) і профільними (методичне об'єднання класних керівників, керівників гуртків за інтересами та ін.).
У навчальних закладах нового типу (ліцей, гімназія, коледж, колегіум, альтернативні приватні заклади) з утвореними відповідно до профілю навчання кафедрами (кафедра управління, кафедра педагогіки й виховання, кафедра математики та ін.) відпадає потреба в предметних (циклових) об'єднаннях, оскільки кафедра – це своєрідне предметне об'єднання.
Очолюють ці об'єднання досвідчені вчителі. Методоб'єднання покликані:
• здійснювати цілеспрямовану роботу з молодими вчителями;
• розширювати та вдосконалювати наявний рівень науково-методичної підготовленості членів методоб'єднання;
• здійснювати ознайомлення з новою педагогічною інформацією (нормативною, науковою, методичною);
• забезпечувати нове, прогресивне впровадження в навчально-виховний процес та ін.'
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шкільний рівень“ на сторінці 2. Приємного читання.
