Розділ «6.4. Альтернативні теорії та паранесуперечлива логіка»

Мотиви вибору між різними системами наукового знання мають прагматичний характер.

А. Пуанкаре

Альтернативні теорії - системи наукового знання, що створюють на підставі принципів і аксіом, які суперечать іншим системам. Це якісно новий тип знання, який створюють методом альтернатив. Альтернативними є теорії, котрі створюють у межах певної науки для опису та пояснення одного й того самого об'єкта пізнання на різних принципах і методологіях дослідження.

Якщо теорії створюють унаслідок синтезу різних наукових принципів і методологічних підходів або на межі різних наук, то вони не є альтернативними, і з логічного погляду їх відносять до особливого типу наукових теорій - інтегративних, синтетичних.

Метод альтернатив - метод сучасної науки, сутність якого полягає в побудові наукових теорій, що перебувають у відношенні несумісності.

Формоутворення альтернативних теорій має таку послідовність: побудова теорії; критика теорії з альтернативного погляду; встановлення істинності або хибності кожної з побудованих теорій на підставі верифікованості й фальсифікованості; визначення співістинності або співхибності альтернативних теорій.

Особливості теорій, створених методом альтернатив, - уведення в конкретну науку нових термінів, нової методології дослідження, внаслідок чого виникають різні способи опису та пояснення одного й того самого об'єкта дослідження. Альтернативні теорії - теоретичні моделі про об'єкт дослідження, котрі можуть конкурувати між собою, тому їх називають ще конкуруючими.

У загальнонауковому аспекті створення альтернативних теорій - це рух наукового мислення вчених від монізму до плюралізму; від визначення певної теорії як єдино правильної, універсальної, тобто здатної дати єдине правильне пояснення, а отже, істинної в певному аспекті дослідження до визначення множини теорій, кожна з котрих може бути істинною з певного світоглядного чи методологічного погляду на об'єкт дослідження.

У логічному аспекті альтернативні теорії визначають як суперечливі одна одній, але допускають їх співістинність або спів-хибність.

Співістинність - дві альтернативні теорії про один і той самий об'єкт, що суперечать одна одній, але можуть бути водночас істинними.

Співістинність альтернативних теорій означає: якщо альтернативні теорії створюються на принципах раціональності, логічної обґрунтованості й не суперечать фактичним даним, то визнається їх співістинність за значенням істинності.

Співхибність - дві альтернативні теорії про один і той самий об'єкт, які можуть бути водночас хибними. Співхибність альтернативних теорій означає: якщо альтернативні теорії не створюють на принципах раціональності, логічної обґрунтованості й суперечать фактичним даним, то визначають їх співхибність за значенням істинності.

З виникненням альтернативних теорій перед вченими постає ситуація вибору між конкуруючими теоріями з метою їх методологічного навантаження в нових наукових дослідженнях.

У різних науках на підставі знання про їх історію можна простежити, як учені створювали альтернативні теорії (моделі наукового знання) і як ці теорії набували значення конкуруючих форм знання.

У математиці яскравим прикладом альтернативних теорій є евклідова і неевклідова геометрії. Наслідком створення евклідової та неевклідової геометрій стало те, що декілька різних теорій однаково добре узгоджуються з досліджуваними даними про структуру простору. З цього випливає: природа побудована не на суто математичній підставі. Математика як ключ до реальності була втрачена (М. Клаин).

У фізиці прикладом альтернативних теорій є квантова та корпускулярні теорії світла, підставою для створення яких є корпускулярно-хвильовий дуалізм світла.

У сучасній психології співіснують альтернативні теорії свідомості, мислення (Г.Хант).

У логіці історично сформувалися альтернативні теорії (формально-логічні системи) в межах символічної логіки, котрі отримали назву класичної та некласичної логіки (див. 4), різні теорії дедуктивного виведення (формальна й неформальна теорії виведення).

На сучасному етапі розвитку науки логіки розвивається неформальна логіка, її трактують як альтернативу суто формальній логіці.