Управління поведінкою особистості в організації

Організаційна поведінка

  – інформаційно-пізнавальний компонент - неадекватність (обмеженість, помилковість, перенасиченість, несвоєчасність тощо) формування інформаційної основи прийняття рішень, неадекватна картина світу, безсистемність знань;

  – цілеутворюючий компонент - нездатність до прийняття адекватних рішень, неадекватність цілей засобам їх реалізації, недостатній рівень розвитку Інтелектуальних умінь при постановці завдань;

  – результативний компонент - нездатність до досягнення кінцевого результату, що адекватний меті, низька продуктивність, брак, помилки та аварійність у роботі, низька вольова регуляція діяльності, нездатність до швидкого формулювання необхідних навичок;

  – емоційно-почуттєвий компонент - дисгармонія емоційно-почуттєвої сфери, неадекватна емоційна регуляція поведінки та діяльності, низький рівень емоційної психорегуляції, домінування негативних емоцій, індивідуальна схильність до стресів.

• 3. Генетичний вимір: проблеми, пов'язані з недостатнім або надмірним розвитком здібностей і неадекватним ставленням до них самої людини та оточуючих, вікові проблеми, що виникають з неадекватним переходом від одного етапу розвитку до іншого, при незадовільному доланні перехідних кризових станів.

Отож психологічні проблеми особистості мають складний характер, різноманітні ознаки й охоплюють усі сторони буття людини. їхня складність полягає, зокрема, і в тому, що вони як правило, не виступають ізольовано, а тим чи іншим чином зачіпають всю особистість.

Отже соціально-психологічні, психологічні та Індивідуально-психологічні властивості особистості доцільно розглядати цілісно як такі, що становлять єдиний ряд, який можна позначити терміном "соціально-психолого-індивідуальні" властивості особистості. У цьому ряду виділимо такі складові, як спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелектуальні або психічні процеси, психофізіологічні якості.

Особистісний підхід має базуватися на науковому уявленні про особистість як суб'єкт діяльності й поведінки, як складну соціально зумовлену цілісну систему психічних якостей індивіда з притаманною їй психологічною структурою, взаємозв'язками між її елементами, що виявляються і розвиваються у діяльності й поведінці та відповідають конкретній соціальній ситуації життя людини, певному віковому етапові її розвитку. Такий підхід має надавати можливість визначати індивідуальність особистості в єдності з її соціальністю, тобто своєрідність, неповторне поєднання та взаємозв'язок притаманних їй, по-різному якісно та кількісно розвинутих індивідуально-психологічних І соціально-психологічних властивостей, які зумовлюють її поведінку та діяльність у певних соціальних та предметних ситуаціях. Особистісний підхід має концептуально й методично забезпечувати таке знання про індивідуально - та соціально-психологічні особливості особистості, яке б надавало можливість виявляти, прогнозувати, попереджати, долати та використовувати, з метою розвитку, різноманітні, в тому числі й гострі, особистісні проблеми людини.

Аналіз наукових даних, що наведені у роботах відомих психологів [1, 2, 42, 91, 94], свідчить про необхідність визначення особистості як складної системи, в якій диференціюються та інтегруються різноманітні психічні якості. Вони формуються в індивіда під впливом соціальних факторів протягом тривалого часу в умовах здійснення власної діяльності та спілкування з іншими людьми.

Людина має два ступені свободи в побудові своєї поведінки в організації. З одного боку, вона володіє свободою у виборі форм поведінки: приймати чи не приймати існуючі в організації форми та норми поведінки, а з іншої - вона може приймати чи не приймати цінності організації, розділяти чи не розділяти її цілі та філософію. В залежності від того, в якій комбінації поєднуються ці основоположні складові поведінки, може бути виділено чотири граничних типи поведінки людини в організації.

Перший тип: повністю приймаються цінності та норми поведінки. У цьому випадку людина намагається поводитися так, щоб своїми діями ніяк не входити в протиріччя з інтересами організації. Такий тип поведінки можна охарактеризувати як поведінку відданого та дисциплінованого члена організації.

Другий тип: людина не сприймає цінності організації, але намагається поводитися, повністю наслідуючи норми та форми поведінки, які прийняті в організації. Таку людину можна охарактеризувати як пристосуванцем. Вона робить все правильно та за правилами, але таку людину не можна вважати надійним членом організації, так як вона, хоча і є добрим та старанним працівником, тим не менше може в будь-який момент покинути організацію або здійснити дії, які можуть суперечити інтересам організації, але відповідають її особистим інтересам.

Третій тип: людина сприймає цінності організації, але не сприймає існуючі в ній норми поведінки. В даному випадку людина може породжувати багато труднощів у взаємодіях з колегами та керівництвом, вона виглядає оригіналом.

Четвертий тип: індивід не сприймає ні норм поведінки, ні цінностей організації. Це відкритий бунтівник, який весь час входить в протиріччя з організаційним оточенням та створює конфліктні ситуації. В більшості випадків "бунтівники" породжують багато проблем, які істотно ускладнюють життя організації і навіть наносять її великий збиток (рис. 8.1).

Природно, організації зацікавленні в тому, щоб її члени поводилися певним чином. Можливий підхід до рішення даної проблеми - це підбір людей з конкретними якостями, які можуть гарантувати бажану для організації поведінку її членів. Але слід визначити, що даний підхід має обмежене застосування, так як, по-перше, не завжди можна знайти людей з необхідними характеристиками, по-друге, немає гарантій, що вони будуть поводитись обов'язково так, як очікує організація, і, по-третє, вимоги до поведінки членів організації зі сторони організаційного оточення можуть змінюватись з часом, входячи в протиріччя з тими критеріями, за якими люди відбирались в організацію.

Другий підхід, в принципі, не виключає першого, полягає в тому, що організація впливає на людину, змушуючи її модифікувати свою поведінку в потрібному для неї напрямі. Даний підхід, можливо, і базується на тому, що людина володіє здібністю навчатися поведінці, змінювати поведінку на основі пізнання свого попереднього поведінкового досвіду та вимог, які ставляться до її поведінки зі сторони оточення.

Навчання поведінці можна визначити як достатньо стійкий в часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, який відображає дії людини та реакцію оточення на ці дії.

Матриця типів включення людини в організацію

Рис. 8.1. Матриця типів включення людини в організацію

Для навчання поведінці характерна наявність декількох моментів. По-перше, навчання може відбуватися як на своєму досвіді, так і на досвіді інших. По-друге, навчання поведінці не обов'язково стосується тільки своєї реальної поведінки. Воно може торкатися потенційної поведінки, тобто такої поведінки, яка може бути здійснена людиною, яка не здійснюється нею в її практиці поведінки. По-третє, навчання поведінці завжди виявляється в зміні людини.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління поведінкою особистості в організації“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації
  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література