Уявлення. У ширшому значенні словом уявлення позначається будь-який відтворений пам'яттю стан свідомості, наприклад, зникле відчуття може бути відтворне пам'яттю як уявлення. Таким чином уявлення позначає вторинний, відтворений стан свідомості від первинного (відчуття, почуття тощо).
У логіці "уявлення" відрізняють від "поняття": первинне уявлення утворюється абсолютно мимовільно, будучи простим слідом первинних душевних станів; у так званому загальному уявленні помітна вже робота думки, бо воно відповідає цілому ряду схожих предметів. Логіка розрізняє декілька видів уявлення (загальні, відвернуті та ін.) і відрізняє їх від поняття, причому загальними уявленнями називає групу мінливих спогадів про схожі предмети; поняття, навпаки, характеризуються визначеністю і постійністю.
Емоції. Під емоціями спід розуміти внутрішні почуття людини або виявлення цих почуттів.
Будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями. Завдяки ним людина може відчувати стан іншої людини, співчувати їй.
Спрямованість особистості виявляє мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, мотиви, відповідно до яких вона діє. Мотивами виступають природні та психодуховні потреби, а також переконання людини.
Спрямованість особистості - поняття, що позначає сукупність домінуючих у людини мотивів і потреб, які визначають головну лінію її поведінки, діяльності і спілкування з людьми.
Спрямованість має свою структуру, до якої входять усвідомлені та малоусвідомлені мотиви. За домінуючою в діяльності та поведінці людини мотивацією розрізняють три основних види спрямованості: спрямованість на взаємодію, спрямованість на завдання (ділова спрямованість) і спрямованість на себе (особиста спрямованість). Крім того, мову про неї можна вести залежно від змісту і сфери її виявлення: трудова, суспільно-політична, пізнавальна, культурна та ін. У даному разі розглядаються види соціальної активності, можливість конкуренції та суперництво яких в різних сферах суспільної діяльності людини визначається її орієнтованістю і спрямованістю. В іншому значенні слід розрізняти позитивну та негативну спрямованість активності всередині одного і того ж виду її виявлення.
Форми прояву спрямованості: бажання, інтереси, схильності, ідеали, переконання, світогляд.
• 1. Інтереси. Стійке, вибіркове, емоційно-забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об'єктів. Інтереси виникають на ґрунті потреб, але не зводяться до них. Потреба виражає необхідність, а інтерес завжди пов'язаний з особистою зацікавленістю об'єктом, із прагненням більше його пізнати, оволодіти ним. Інтерес може виявлятися в симпатії та прихильності до людини, у захопленні певною діяльністю і т. ін.
• 2. Переконання - система мотивів особистості, що спонукають її діяти відповідно до власних поглядів і принципів. Підґрунтя переконань становлять знання, які для людини є істинними, незаперечними, в яких вона не має сумніву. Особливість переконань полягає в тому, що в них знання постають в єдності з почуттями, захоплюючи всю особистість.
Переконання: моральні, інтелектуальні, естетичні.
• 3. Ідеал - образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє. Ідеали людей формуються під впливом суспільних умов життя, в процесі навчання та виховання.
• 4. Установка - неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої людина може задовольнити ту чи іншу потребу. Установка може виявлятися у стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженості, виокремленні того, що має для неї важливе життєве значення. Особистість може бачити в об'єктах те, що вона хоче бачити, а не те, що є насправді. Є негативні та позитивні установки. Особливою формою установки є внутрішньогрупова навіюваність як неусвідомлена думка групи.
До психологічних властивостей особистості відносяться також темперамент, характер та спеціальні здібності.
Темперамент (від лат.) - це сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості психічних процесів і поведінки людини, їх силу, інтенсивність, швидкість, темп; виникнення припинення і зміни.
Проблемам темпераменту багато уваги приділяв російський фізіолог І.П. Павлов, який дав наукове визначення основ темпераменту. В основі закономірності прояву індивідуальних відмінностей, за І.П. Павловим, лежать такі властивості нервових процесів, як збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість [ 24 ]. Врівноваженість нервових процесів означає баланс між процесами збудження та гальмування. Рухливість - здатність змінювати поведінку залежно від умов. Інертність нервових процесів є якістю, протилежною рухливості.
Всі ці якості і визначають типи нервової системи, яких І.П. Павлов виділив чотири:
• сильний, врівноважений, рухливий тип - сангвінік;
• сильний, врівноважений, інертний тип - флегматик;
• сильний, неврівноважений тип - холерик;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління поведінкою особистості в організації“ на сторінці 5. Приємного читання.
