Управління поведінкою особистості в організації

Організаційна поведінка

Не в кожної людини яскраво виділена особистість. Про людину як особистість доцільно говорити в тій мірі, в якій вона змогла проявити свої бажання, ідеї, почуття через конкретні досягнення в науці, мистецтві, спорті тощо.

Основою життя та діяльності будь-якої людини є пізнавальні психічні процеси. До пізнавальних психічних процесів особистості відносять відчуття, сприйняття, мислення, свідомість, мову, увагу, пам'ять, уяву та уявлення.

Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує людині можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину пізнання, відображає суттєві зв'язки і відношення між предметами, через відоме веде до невідомого.

До розумової діяльності людину спонукають здебільшого проблемні ситуації, які є вихідним моментом мислення. Це ніби внутрішній конфлікт між знанням та незнанням. Причини виникнення проблемної ситуації - недостатність інформації, знань. Наявна проблема активізує людське мислення. Філософія трактує мислення як соціально зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку. Слід зазначити, що інформаційний запас людства, набутий за час його існування завдяки мисленню, значно розширюється з кожним днем.

Свідомість. Свідомістю є сукупність людських знань і відчуттів, одержуваних з усіх можливих інформаційних джерел (зорових, слухових, тактильних, інтуїтивних, енергетичних), які пропущені через призму стану мозку (смуток, радість, міркування, осмислення), враховуються при рефлексії, поведінці, устремліннях і намірах і залежні від зовнішніх та внутрішніх обставин.

Свідомість визначається здатністю до усвідомлення. Усвідомленням називається процес фіксації людиною факту наявності яких-небудь відчуттів, думок, емоцій. Те, що формує простір усвідомлення, - це набір доступних відчуттів і емоцій. При цьому всі наявні відчуття і емоції мають певну доцільність з точки зору природного відбору. Емоції і відчуття формують загальну оцінку, яка відбувається в категоріях "добре-погано".

Існують різні погляди щодо розуміння свідомості [18]. Свідомість є вищою функцією мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому віддзеркаленні дійсності.

Свідомість - це результат роботи людського мозку, величина не матеріальна, а духовна.

Свідомість - відчуття людиною себе як особистості і свого місця у всесвіті, світі і суспільстві.

Свідомість - це протистояння рефлексу.

Свідомість є центром обробки інформації і ухвалення рішень.

Виділяють такі форми свідомості:

• самосвідомість як свідомість усвідомлення самого себе;

• розум як мисляча свідомість, тобто яка охоплює світ в поняттях (категоріях розуму),

• самоусвідомлений розум і дух як вища форма свідомості, включаючи всі інші форми.

Відмінність мислення і розуму полягає в тому, що розум співвідносить свої поняття зі світом, і тому його критерієм істинності є несуперечність. Розум як самообізнане міркування підіймається до діалектичного утримання суперечностей, оскільки співвідносить не тільки свої поняття зі світом, але і самого себе з своїми поняттями.

Іншими словами, свідомість - це думки і ідеї людини в їх сприйнятті і відчутті, які вона здатна висловити мовою.

Мова. Система звукових сигналів, письмових знаків та символів, з допомогою яких людина отримує, опрацьовує, зберігає та передає інформацію - це мова. Будучи засобом виразу думок, мова, в ході її розвитку, стає основним (але не єдиним) механізмом мислення людини. Вище, абстрактне мислення неможливе без мовної діяльності.

Виділяють такі основні функції мови:

• 1) засіб існування, передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління поведінкою особистості в організації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації
  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література