Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

Організаційна поведінка

Для отримання успішних результатів діяльності не менш важливим є володіння людиною стратегією подолання труднощів і прояву наполегливості.

Показуючи, що початок будь-якої діяльності завжди супроводжується багатьма недоліками, перший варіант виконання складного завдання, в більшості випадків, є недосконалим, і що завдяки зусиллям, наполегливості та зміні стратегії можна значно поліпшити результати діяльності, керівник демонструє стратегію подолання труднощів. Таке моделювання здійснює сильніший вплив на мотивацію, ніж звична демонстрація деяких навиків. Важливо вказати підлеглим на вдосконалення специфічних умінь, тобто на те, що саме забезпечило успішне виконання діяльності.

Змагання підривають процесуально-змістовну мотивацію. Оцінювання результатів діяльності кожного працівника, виходячи з порівняння його досягнень з досягненнями інших, слід розглядати як небажані дії, що істотно впливають на самооцінку людини. Доцільніше порівнювати результати діяльності кожного окремого працівника з його попередніми зусиллями, необхідними для досягнення успіху. Люди, як правило, не схильні надавати зусиллям в досягненні успіху особливого значення. Переоцінюючи роль здібностей, вони, як правило, не сприймають зусилля як істотний чинник, що забезпечує успіх.

Пояснення причин невдачі також є важливим мотиваційним чинником. Коли людина пояснює причини невдачі браком зусиль, це сприяє створенню позитивного іміджу і самооцінки, тоді як визнання того, що виконавець потерпів невдачу внаслідок відсутності здібностей, знижує самооцінку, самоповагу і впевненість у своїх силах.

Прагнення людей підтримувати самоповагу і високу самооцінку є важливим спонукальним чинником в будь-якій діяльності. Індивід часто вважає, що здібності є головним чинником досягнення успіху, а їх відсутність - основною причиною невдач. Така установка може викликати небажану тенденцію уникати невдачі, щоб зберегти позитивний імідж, самоповагу і високу самооцінку.

Прагнення уникати невдач приводить до інших негативних наслідків. Намагаючись уникнути неуспіху, людина ставить перед собою або дуже низькі, або надзвичайно високі цілі. Низькі цілі і легкі завдання, як правило, гарантують успіх. Вибираючи їх, людина зберігає самоповагу і стабільну самооцінку. Деякі люди ставлять перед собою високі (часто недосяжні) цілі з тим, щоб потім легше пережити невдачу і виправдатися, посилаючись на складність завдання.

Таким чином, відчуття працівниками власної компетентності є істотною ознакою і чинником розвитку процесуально-змістовної мотивації. Характер зворотного зв'язку між керівником і підлеглим відчутно впливає на мотивацію роботи підлеглого. Так, наприклад, коли в процесі роботи існують позитивні зворотні зв'язки (схвалення, позитивна оцінка), то процесуально-змістовна мотивація посилюється. Якщо ж переважають негативні зворотні зв'язки (незадовільні відгуки, які свідчать про непрофесіоналізм або про некомпетентність працівників), то внутрішня мотивація працівників знижується.

Проте слід зазначити, що оцінка результатів може бути сприйнята двояко:

• як свідчення компетентності, що зростає, збільшуючи тим самим процесуально-змістовну мотивацію;

• як прояв зовнішнього контролю, послаблює, в цьому випадку процесуальну мотивацію.

Наприклад, керівник так оцінив роботу підлеглого: "Ти добре працював". Це схвалення може бути сприйняте підлеглим, з одного боку, як свідоцтво власної компетентності. Але, з другого боку, можливо, підлеглий його сприйме як різновид психологічного контролю (тобто як підтвердження того, що він виконав всі вимоги менеджера). Психологічні впливи цих двох суб'єктивних інтерпретацій однієї і тієї ж обставини на процесуально-змістовну мотивацію будуть протилежними. У першому випадку внутрішня мотивація підлеглого зростатиме, в другому -знижуватиметься.

Отже кожна управлінська дія може мати для підлеглих різний сенс і різний зміст. Якщо управлінський вплив сприймається підлеглими як зворотний зв'язок (інформація про успіхи), то він підсилює відчуття особової причетності, автономності, компетентності, сприяючи збільшенню внутрішньої мотивації підлеглого. Якщо ж управлінська дія набуває змісту контролю над поведінкою (тобто сприймається підлеглим як зовнішній тиск і контроль), це знижує процесуально-змістовну мотивацію.

Таким чином, відповідальною за збільшення або ослаблення внутрішньої мотивації підлеглих є не тільки управлінська дія сама по собі, але й її значення (інформуюче або контролююче) для підлеглих.

До чинників, які здійснюють позитивний вплив на процесуально-змістовну мотивацію працівників, слід віднести ситуації вільного вибору. Вибір, який здійснюється самими працівниками (наприклад, вибір завдань або підходів до їх рішення), дає їм можливість відчути свободу і самодетермінацію в роботі. А відчуття працівниками постійної регламентації і контролю з боку керівника значно знижує процесуально-змістовну мотивацію. Природно, що за таких умов вони починають сприймати свою діяльність як вимушену, обумовлену зовні, тобто зовні мотивовану.

Звичайно, робота може здійснюватися і під впливом зовнішніх чинників. Проте, як тільки схвалення і покарання слабшають, а зовнішній контроль усувається, слабшає і сама мотивація працівника.

Якщо до внутрішньої мотивації, достатньої для спонукання до діяльності, додається ще і зовнішня мотивація, то схильність до діяльності і, відповідно, рівень процесуально-змістовної мотивації зменшується. Іншими словами, постійні винагороди (зовнішні стимули) знижують внутрішню мотивацію до цікавої діяльності. Важливо звернути увагу на те, що знижується тільки внутрішня мотивація, тобто інтерес до процесу і змісту, які є первинно привабливими для діяльності людини. В процесі отримання регулярної винагороди (тобто зовнішнього підкріплення) протягом деякого періоду часу загальний рівень мотивації буде достатньо великим. Проте після відміни винагороди інтерес до самої діяльності (а саме до її процесу і змісту) буде слабкішим, ніж до початку зовнішнього підкріплення.

Встановлено, що матеріальна винагорода знижує показники процесуально-змістовної мотивації сильніше, ніж символічне або словесне (вербальне). Очікувані винагороди більше ослаблюють процесуально-змістовну мотивацію, ніж несподівані.

Всі ці дані справедливі за умови, що діяльність спочатку викликала у людей значне захоплення. Винагорода знижувала задоволення від цікавого завдання, але збільшувала задоволення від нецікавого, причому настільки, що робота над останнім починала приносити більшу радість, ніж виконання першого.

Обіцянка винагород приводить до усвідомлення можливого задоволення. Якщо при цьому виникає відчуття зниження компетентності і зменшення самоствердження, то внутрішня мотивація ослабляється.

Таким чином, обставини, які надають працівникам автономію і підтримують їх компетентність і впевненість в собі, підсилюють процесуально-змістовну мотивацію. А обставини, які здійснюють тиск на працівників, контролюють їх, підкреслюють їх некомпетентність, не надають чіткої і адекватної інформації щодо просування в процесі роботи, тільки ослаблюють процесуально-змістовну мотивацію.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу
  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література