Мотиви трудової діяльності

Організаційна поведінка

В процесі мотивації трудової діяльності, щоб уникнути виникнення безпорадності у підлеглого, керівник може скористатися тим, що будь-яка діяльність є полімотивованою, тобто спонукається не одним мотивом, а декількома, інколи навіть багатьма мотивами. Полімотивованість діяльності зумовлюється тим, що дії людини визначаються ставленням до оточуючого світу, до людей, до суспільства, до самого себе. Трудова діяльність, наприклад, суспільно мотивована, але вона спонукається і багатьма іншими зовнішніми і внутрішніми (процесуально - змістовними) мотивами.

Відносно феномену полімотивації А.Маслоу стверджував, що будь-яка поведінка виявляє тенденцію до детермінації декількома або навіть всіма базовими потребами одночасно, а не однією. Залучення як можна більшого числа потреб (актуалізація більшого числа спонукаючих чинників) підвищує загальний рівень мотивації діяльності.

Не тільки одна і та ж потреба може втілюватися в різних об'єктах, але в одному і тому ж об'єкті можуть втілюватися різноманітні потреби. Наприклад, оцінка як мотив навчання може втілювати в собі і потребу в схваленні викладача, і потребу відповідати рівню власної самооцінки, і прагнення завоювати авторитет друзів.

Досить повна схема співвідношення різних мотивів у спонуканні до складних видів діяльності була запропонована Б. Додоновим. Згідно з даною схемою складні види діяльності спонукаються такою групою мотивів:

• задоволення від самого процесу діяльності:

• прямий результат діяльності (створений продукт, засвоєні знання і тому подібне);

• винагорода за діяльність (оплата праці, підвищення на посаді, слава);

• уникнення санкцій (покарання), які загрожували б у разі ухилення від діяльності або несумлінного виконання.

Кожен з цих мотивів може вносити різний внесок до загальної мотивації діяльності, причому як позитивний, так і негативний.

Є всі підстави припускати, що число мотивів, які активізуються і спонукають до діяльності, визначає загальний рівень мотивації.

Велике значення має внесок кожного окремого мотиву в загальний мотиваційний комплекс (систему або ієрархію мотивів). Одні мотиви в цій системі мають провідне значення і велику спонукальну силу (здійснюють більший вплив на діяльність, частіше актуалізуються). Вплив інших мотивів менший: вони мають слабку спонукаючу силу і перебувають внизу ієрархії мотивів.

Мотив проявляється з різною силою в залежності від конкретних обставин життя, впливу інших людей, тимчасових чинників і тому подібне Тому й ієрархія мотивів, незважаючи на відносну стабільність, не є абсолютно стійким психічним утворенням. Спонукальна сила окремих мотивів час від часу може змінюватися під впливом різних соціальних і психологічних чинників.

Мотиви, які займають провідне місце, постійно актуалізуються і володіють суттєвим мотиваційним впливом на діяльність людини, називаються діючими мотивами.

Мотиви, що перебувають внизу мотиваційної ієрархії, не сильно впливають на активність людини і часто взагалі не виявляються, називають потенційними мотивами, оскільки в даний конкретний проміжок часу вони не здійснюють спонукаючого впливу, але можуть актуалізуватися при певних обставинах.

Під впливом деяких чинників потенційні мотиви набувають спонукаючого значення (стають діючими мотивами).

Ієрархія мотивів не є абсолютно стабільним мотиваційним комплексом, вона змінюється з часом і віком (залежно від обставин і впливу людей). Мотиваційна сфера є досить динамічною: значення і вплив окремих мотивів змінюється, відповідно змінюється і ієрархія мотивів. Різні чинники можуть змінювати цю ієрархію.

Незважаючи на динамічність мотиваційної сфери, кожній людині властива відносна стабільність ієрархії мотивів. Можна стверджувати, що мотиви, які спонукають людину до діяльності, є відносно стійкими, незмінними (протягом певного проміжку часу). Відносна стабільність ієрархії мотивів зумовлюється тим, що особистість в цілому і мотиви зокрема (але не мотивація, яка залежить і від ситуативних чинників) не так вже легко піддаються зміні. І якщо змінити або розвинути мотиваційну сферу дитини відносно легко, то зробити це з дорослою людиною значно складніше. Таким чином, незважаючи на вплив різних чинників, які здатні змінити ієрархію мотивів, є підстави також стверджувати про її відносну стабільність.

Така закономірність стосується також мотиваційної саморегуляції. Коли необхідно виконати певну діяльність, але не вистачає мотивації, слід активізувати (задіювати) додаткові мотиви, які здатні підвищити загальний рівень мотивації.

Як уже згадувалося, діяльність, як правило, спонукається не одним, а декількома мотивами. Чим більше мотивів детермінує діяльність, тим вище загальний рівень мотивації. Наприклад, коли діяльність спонукається п'ятьма мотивами, то загальний рівень мотивації звичайно вищий, ніж у разі, коли активність людини детермінують лише два мотиви.

Багато залежить від спонукаючої сили кожного мотиву. Інколи сила одного якого-небудь мотиву переважає над впливом декількох мотивів, разом узятих. Проте в більшості випадків чим більше мотивів актуалізується, тим сильніше мотивація. Якщо удається задіювати додаткові мотиви, то підвищується загальний рівень мотивації. Отже, загальний рівень мотивації залежить:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мотиви трудової діяльності“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності
  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література