Розділ «2.3. Закордонна освіта»

Співробітники британського університету "Уорік" провели дослідження. Виявилося, що 75% професорів економіки 10 провідних американських університетів отримали ступінь бакалавра не у США. Це означає, що вони на час своєї університетської освіти не були американцями. Це вже згодом вони переїхали до США.

Виявилося також, що з 158 провідних фізиків світу 44% не працюють у своїх рідних країнах. В основному вони віддають перевагу США та Швейцарії. 44% біологів, які працюють у США народилися і одержали освіту у Японії, Великій Британії та Канаді.

У міжнародній освіті помітні ролі відіграють і інші високо-розвинені країни світу. Зокрема, повідомлялося, що 8,27 тис. іноземців, які 2006 року закінчили японські університети, отримали дозволи залишитися на роботу у Японії. Порівнюючи з попереднім роком приріст цього показника склав 40%. Абсолютна більшість працевлаштованих - представники азійських країн.

Канадський університет "Томпсон Ріверс" розширює перелік своїх кооперативних програм, учбовий план яких передбачає обов'язкову практику. Університет, зокрема, покладається на розширення міжнародного співробітництва у сфері стажування.

Студент цього, а також інших канадських університетів, що навчаються за спеціальностями, пов'язаними з інженерією, бізнесом, природничими науками і мистецтвом, отримали можливість відбувати практику у японських компаніях. Деякі студенти негайно ж скористалися наданою можливістю. Вони отримали місця для стажування у машинобудівельних компаніях Японії.

У європейських країнах відбувається не лише економічна, політична, воєнна, дипломатична, а й освітня інтеграція.

Через 20 років після того, як Європейський Союз вжив заходів, спрямованих на вільніше переміщення студентів вузів у рамках цього угруповання, Єврокомісія вирішила поширити відповідну практику і на систему професійної технічної освіти. Мова йде проте, що 1988 року було ухвалено рішення про взаємне зарахування іспитів і заліків (вони вимірюються у балах - credits), отриманих студентами під час навчання у вузах різних країн Європейського Економічного Співтовариства. З цією метою використовувалася система взаємного визнання залікових одиниць (ECTS). За аналогією з ECTS запроваджувалася система взаємного визнання залікових одиниць професійної освіти.

У країнах Євросоюзу нараховувалося, щонайменше, 17 млн учнів професійних коледжів (нашою мовою кажучи - "петеушників"). Вони отримували можливість почати здобуття професійно - технічної освіти у себе вдома, а потім продовжувати її у коледжах інших країн Євросоюзу.

Користується популярністю британська програми підготовки магістрів ділового адміністрування вищої кваліфікації ЕМВА. Розшифровується - Executive Management Business Administration. В 2007 році кількість заяв на ці програми зросла на 25 відсотків, порівнюючи з 2005 роком. Вартість навчання також зросла. В 2005 р. вона складала 54 тис. доларів, а в 2007 р.- 58 тис. доларів. Середній вік студентів програм EMBA становив 36 років, а пересічний досвід роботи - 13 років.

2.3.2. Стажування українських студентів за кордоном