Розділ «6.3.2. Ставлення підлеглих до начальника»

Якщо не вдається негайно з пам'яті викреслити крик начальника, то психологи рекомендують вчиняти так.

1. Думайте про те, що все у цьому світі є тимчасовим. Можливо вам змінять начальника або ж ви незабаром працюватимите в іншому місці. Не забувайте, що і у сфері трудових відносин найкращим лікарем є час. Крик, який сьогодні вас неприємно вразив, через тиждень виявиться таким, що не вартий жодної вашої уваги.

2. Робота - це, без сумніву, важлива частина життя, але ж не все життя. У кожного щось є і поза роботою - у когось більше, а у когось - менше. Якщо робота не приносить вам морального задоволення, то до неї слід ставитися як до способу заробляння засобів до існування. Думайте про чергову зарплату та про те, на що її вистачить.

Пам'ятайте про це і тоді образливість криків вашого начальника набагато зменшиться.

3. Якщо ви належите до категорій людей з підвищеним відчуттям справедливості і не у змозі забути крики начальника, то тоді не залишається нічого іншого як шукати собі нове місце роботи зі справедливішим керівником, який на підлеглих не кричить, бо вміє стримувати свої емоції.

Начальник, як свекруха, завжди знайде до чого "причепитися". Критика з вуст начальника, зрозуміло, не викликає позитивних емоцій. Навіть якщо така критика промовляється начальником спокійно, без крику.

На критику начальства слід реагувати правильно. Критика з боку начальника є неминучим атрибутом робочих буднів. Зрозуміло, що критика буває різна - як конструктивна, так і деструктивна. За першої начальники нерідко вдаються і до персональних образ, ставлячи під сумнів інтелектуальні та фізичні здібності підлеглих працівників.

Психологи радять працівникам у випадку критики спочатку оцінити обстановку. Критики та образи можуть бути постійною манерою спілкування начальника з підлеглими працівниками. Якщо начальник за своїми природними якостями є хамом, то з цим потрібно примиритися або шукати нову роботую. Реагувати на таку критику не варто, адже начальника реагуванням не поліпшиш.

Якщо ж начальник у принципі не є хамом, але вам він нагрубив під впливом негативних емоцій, то доцільно начальника спочатку заспокоїти, а вже потім обговорити ситуацію, що викликала його гнів. Слід вияснити, яку роботу чи дію начальник вважає вдалим. Варто уточнити чи правильно ви зрозуміли зауваження начальника.

За конструктивної критики зауваження начальника можуть стосуватися як робочих завдань, так і особистих якостей працівника. Така критика не є надуманою. Вона - справедлива. Її, хоч це і неприємно, слід визнати. Якщо вина є достатньо серйозною, то не завадить вибачитися. Не варто часто вибачатися без гострої необхідності у цьому.

Не завадить уміння сприймати критику з гумором. Гумор не повинен ставити під сумнів зауваження начальника, але разом з тим має виставляти вас у кращому світлі.

Відповіді на критику мають бути короткими. Не рекомендують використовувати слова " ні", " але". Це допоможе уникнути нової хвилі критики з боку начальства.

Фахівці радять не виправдовуватися у відповідь на начальницьку критику. Спроби виправдатися результатів не принесуть, але зможуть знизити самооцінку працівника.

Не слід ніяковіти, навіть, перед найсуворішим начальником. Побачивши розгубленість, напругу або страх підлеглого, начальник буде цим задоволений і йому і надалі кортітиме покритикувати. Шкідливими для начальницького вуха є іронія та сарказм. Необхідно слідкувати за тим, щоб тон голосу був спокійним, зацікавленим та доброзичливим. Єхидні, дратівливі та агресивні нотки можуть викликати у начальника нову хвилю критичних зауважень.

Не рекомендується відповідати критикою на критику чи ображати начальника. Такими діями можна спровокувати конфлікт та зіпсувати стосунки з начальником.

Начальники мають великі можливості залити своїм підлеглим за шкіру розпечене масло. Дещо можуть зробити у відповідь і підлеглі.

Начальнику можна " досолити", але це слід робити правильно. Передусім це означає спосіб та частоту.

За присутності начальника можна безадресно вголос вимовляти репліки та запитання. Коментувати колезі дію чи розпорядження начальника, не звертаючи на нього уваги. Підкреслювати свою діловитість тоді, коли начальник хотів би з вами поспілкуватися. До арсеналу методів наступу на улюблені мозолі начальника належить і нагадування йому ненароком про те, що він сказав, а потім про це і забув.

Ефективним методом зневаги є погляд повз начальника, тобто непомічання його. Ніхто не любить ставлення до себе як до порожнього місця. Начальника може задіти і формальний стиль мови підлеглого працівника. Це нагадує страйк по-італійськи, коли робітники ніби й працюють, але жахливо кволо.

Використовують і такий варіант - все роблять дуже швидко, пробігаючи чи забігаючи і швидко прощаючись з гримасою - посмішкою.