Розділ «2.1.3. Остеомієліт»

Добрий і задовільний результат – первинне загоєння післяопераційної рани і відсутність рецидиву 2-3 роки (досягають у 70-90% хворих). Незадовільний результат – нагноєння в ділянці проведення операції, повторне формування гнійної нориці, рецидив захворювання (у 5-30% оперованих хворих).

Основа профілактики – раціональне лікування гострої стадії: рання (в перші три доби) госпіталізація до хірургічного відділення, рання діагностика, ранній початок лікування.

Первинно-хронічний остеомієліт – форми гематогенного остеомієліту, що з самого початку перебігають підгостро або проявляються в хронічній стадії.

Абсцес Броді – наявність у кістці обмеженої порожнини, що містить гній, серозний або кров'янистий ексудат та обмежена щільною остеогенною капсулою.

Виникає зазвичай у дітей старшого віку. Типова локалізація – великогомілкова (проксимальний метаепіфіз), променева (дистальний метаепіфіз), стегнова (дистальний метаепіфіз) кістки. В підокістний простір гнійник може не прориватись.

Початок – підгострий. Прояви – локалізований біль в кінцівці, що посилюється при рухах і навантаженні, нічний біль (при пальпації і перкусії біль може не посилюватись), невелика припухлість над внутрішньокістковим абсцесом, відсутність гіперемії шкіри і флуктуації, щадіння кінцівки, субфебрильна або нормальна температура тіла, відсутність ознак ендотоксикозу.

Рентгенологічного – обмежена, округла або овальна, з чіткими межами порожнина (може бути оточена склеротичним обідком), що містить секвестри та вузька смужка відшарування окістя. В нез'ясованих випадках – діагностична пункція.

Перебіг тривалий. Можливе виникнення артриту в сусідніх суглобах. Рідко – загострення з вираженою реакцією. В подальшому – руйнування компактного шару, прорив гною в підокістний простір і утворення нориці.

Лікування – пункції гнійника з евакуацією ексудату і введенням антимікробних препаратів, антибіотикотерапія, імунокорекція.

Склеризуючий остеомієліт Гарре – різко виражений склероз ураженої кістки з дрібними вогнищами розрідження кісткової тканини без утворення секвестрів.

Початок – підгострий. Прояви – біль в кінцівці, частіше нічний, порушення її функції, субфебрильна температура. Рентгенологічно – остеосклероз, звуження кістковомозкового каналу, веретеноподібне потовщення діафізу. Перебіг тривалий.

Лікування – антибіотико- і фізіотерапія (УВЧ-, УФ-, УЗ-, СВЧ-терапія, лазеротерапія, електрофорез кальцію хлориду, імуномодуляторів, вітамінів, метаболітів, магніто-, парафіно-, озокерито-, пелоїдотерапія, радонові та сірководневі ванни, транскутанна електростимуляція, лазерне і ультрафіолетове опромінювання крові). Хірургічне лікування утруднене – в склерозованій кістці трудно знайти і ліквідувати чисельні дрібні остеомієлітні вогнища (їх залишення веде до рецидиву).

Альбумінозний остеомієліт Олльє – остеомієлітні вогнища, що містять густий серозний ексудат на фоні незначних реактивних змін губчатого шару. Внаслідок малої вірулентності флори не відбувається нагноєння. Вміст, що скупчується під окістям може руйнувати його і прориватись у міжм'язовий простір, з розвитком міжм'язової флегмони.

Початок – підгострий. Частіше виникає у дітей старшого віку та дорослих. Типова локалізація – стегнова і плечова кістка. Клініка – чіткій локалізований біль, невелика інфільтрація м'яких тканин, слабка гіперемія шкіри, можлива флуктуація, порушення функції кінцівки, субфебрильна температура. Прояви ендотоксикозу відсутні. Рентгенологічно – ущільнення і потовщення кістки, значна периостальна реакція, плямистий остеопороз в метафізах і діафізах. Перебіг – млявий без вираженого ендотоксикозу, іноді деструкція кістки з утворенням секвестрів або нагноєнням.

Лікування. При розвитку флегмони – розкриття і дренування гнійника, при нагноєнні первинного вогнища – його ліквідація, у решти випадках – антибіотикотерпія та імунокорекція.

Атипові форми

"Антибіотичний" остеомієліт – дрібні остеомієлітні вогнища, чергування ділянок остеопорозу і остеосклерозу, на фоні тривалого застосування антибіотиків до розвитку остеомієлітного процесу.

Початок – підгострий. Клініка – неінтенсивний біль, невелика інфільтрація м'яких тканин, слабка гіперемія шкіри, можлива флуктуація, порушення функції кінцівки, субфебрильна температура. Прояви ендотоксикозу слабо виражені. Рентгенологічно – незначна периостальна реакція, дрібні вогнища деструкції (розрідження) Перебіг – млявий, як правило, без розвитку параоссальних флегмон і нориць.

Лікування – звичайне для хронічного гематогенного остеомієліту.

Післятифозний остеомієліт – остеомієліт, що починається в кінці перебігу або невдовзі після перенесення інфекційного захворювання (черевний, сипний тиф, паратиф, скарлатина, грипу та ін.), стеомієліт частіше спричиняє звичайна гнійна мікрофлора, а не збудник інфекційного захворювання. Вірулентність флори при цьому зазвичай знижена.