Розділ «2.1.3. Остеомієліт»

Повна рентгенологічна картина гострого остеомієліту формується до початку 2-го міс. Процес секвестрації визначається на 3-4-й міс.

УЗ – діагностика. Згідно рішення Української науково- практичної конференції "Гематогенний остеомієліт та його наслідки у дітей" (Чернівці, 1997) при підозрі на гематогенний остеомієліт потрібно здійснювати раннє УЗ- забезпечує раннє виявлення періоститу, абсцесу, випоту в суглобі.

Рис. 2.10. Гострий остеомієліт. Периостит

Загальний аналіз крові - анемія, лейкоцитоз, нейтрофільоз.

Біохімічні дослідження крові - диспротеінемія.

Діагноз у типових випадках простий. Він базується на виявленні місцевих симптомів (м'язова контрактура прилеглих суглобів при епіфізарному остеомієліті, локальна болючисть, біль при навантаженні кінцівки за віссю).

Диференційний діагноз. Нерідко остеомієліт протікає як гостре інфекційне захворювання без чіткої місцевої симптоматики: менінгіт, тиф, паратиф, туберкульоз, пневмонія, токсична скарлатина, малярія. Постановку діагнозу утрудняє важка інтоксикація, подразнення мозкових оболонок, геморагічне висипання, що може бути при всіх цих захворюваннях.

Перебіг може бути стрімким і повільним. За Акжігітовим Г.Н. (1986) виділяють наступні стадії і фази:

1. Гостра стадія: інтра- і екстрамедулярні фази.

2. Підгостра стадія: фаза одужання або продовження процесу.

3. Хронічна стадія: фази загострення, ремісії, одужання.

Лікування – термінова госпіталізація, загальний вплив на організм хворого (антибіотикотерапія, детоксикація, імунокорекція – див. "Сепсис", "Загальні питання хірургічної інфекції") та місцевий впливу на вогнище інфекції.

Згідно рішення Української науково-практичної конференції "Гематогенний остеомієліт та його наслідки у дітей" (Чернівці, 1997) діти, хворі на остеомієліт в ургентному порядку мають бути госпіталізовані в дитячі хірургічні (ортопедо-травматологічні) заклади.

Консервативні методи: остеотропні антибіотики, іммобілізація за допомогою гіпсової пов'язки або витягання, корекція розладів гомеостазу та енергетичних втрат, детоксикація, десенсибілізація, загально-зміцнююча терапія, імунокорекція, ГБО.

Остеотропні антибіотики: лінкоміцин (0,6 в/м або вів 2 рази/ добу), кліндаміцин (0,6 в/м або вів 3 рази/добу), ванкоміцин (1,0 вів 2 рази/добу), цефтріаксон (1-4 г в/м або вів 1 раз/добу), цефтазидим (1,0 в/м або в/в 2-3 рази/добу), цефіпім (2,0 вів 2 рази/ добу), діоксидин (у порожнину 20-100 мл 0,5% розчину або вів 0,5% розчин розведений на 5% глюкозі чи фізрозчині до концентрації 0,2% (добова доза-600-1200 мг у 1-4 прийоми), метронідазол (по 100 мл 0,5% розчину вів 2-3 рази/добу), пефлоксацин (по 0,4 вів 2 рази/добу на глюкозі), ципрофлоксацин (0,1-0,4 в/в 2 рази/ добу), офлоксацин (0,1-0,4 в/в 2 рази/добу), гатифлоксацин (0,1- Ο,2-0,4 вів 1 раз/добу), нетилміцин (2,5% розчин – в/м (вів) 4-6 (до 7,5) мг/кг у добу в 2-3 прийому 3 метою створення високої концентрації в гнійному вогнищі антибіотики вводять також місцево: внутрішньоартеріально, ендолімфатично і внутрішньокістково (через постійну голку з боковими отворами введену в метафіз ураженої кістки). Тривалість курсу анртибіотикотерапії – 14 – 42 дні.

Операція показана при запущених процесах з розвитком флегмони, посиленні місцевих проявів протягом 2-3х діб після початку захворювання (доцільне хірургічне втручання з метою декомпресії, дренування та санації первинного гнійного вогнища для попередження його поширення на епіфіз та суглоб), неефективності масивної антибіотикотерапії протягом 1-2 доби, безперспективності консервативного лікування.

Види оперативних утручань – розкриття флегмони, розсічення окістя з метою розкриття підокістного гнійника, декомпресійна остеоперфорація (після розсічення м'язів в діафізі кістки свердлом роблять кілька отворів на відстані 3 см у межах зони ураження (діаметр отворів у дітей 2-4 мм, у дорослих

3-5 мм, що забезпечує достатній відтік гною і ліквідацію гострих явищ, на стегновій кісті роблять 2-4 отвори, на гомілці і плечі – 1-3), порожнину промивають антисептиками до повного очищення від гною, у кістково-мозковий канал вводять силіконові трубки і дренують навколокісткову та міжм'язову флегмону, дренажі виводять через контрапертури, рани зашивають наглухо), остеоперфорація (найбільш доцільна у випадках прогресування захворювання), артротомія з наступним промиванням порожнини суглоба антисептиками.

У післяопераційному періоді порожнину гнійника щодня промивають ферментами (хімотрипсин та ін.), антисептиками (мірамістин, хлоргексидин, декаметоксин та ін.).

Контрольний огляд дітей має бути проведений двічі на рік з метою виявлення наслідків гематогенного остеомієліту.