Розділ «2.1.3. Остеомієліт»

Додаткові методи обстеження і діагностики

1. Рентгенографія, КТ і МРТ (Рис. 2.11):

• тінь потовщеного окістя,

• остеоміелітні порожнини і секвестри,

• чергування ділянок остеосклерозу і остеопорозу,

• потовщення кістки в ділянці великих остеомієлітних порожнин,

• звуження або зникнення просвіту кістково-мозкового каналу на рівні остеомієлітного процесу.

Фістулографія дозволяє визначити розташування, хід і форму нориці та її зв'язок із вогнищем у кістці.

Рис. 2.11. Хронічний остеомієліт. Ураження стегнової кістки. Секвестр у секвестральній порожнині, контрастована нориця (фістулограмма)

Клініко-лабораторні і біохімічні методи дослідження крові не виявляють змін специфічних для хронічного остеомієліту. В фазі ремісії – помірна анемія, зменшення лейкоцитозу і ШОЕ, нормалізація лейкоцитарної формули, диспротеінемія, зростання кількості у-глобулінів. В фазі рецидиву – зміни типові для спалаху гнійного процесу: гіпохромна анемія, лейкоцитоз, нейтрофільоз, диспротеінемія. Аналіз сечі – протеїн- і лейкоцитурія.

2. Бактеріологічна діагностика – посіви з вогнищ для ідентифікації флори та визначення її чутливості до антибіотиків.

Диференційний діагноз.

1. Посттравматичний періостит- відсутній гострий нагнійний процес, чергування ремісій і рецидивів, нориці, остеомієлітні порожнини і секвестри.

2. Пухлини кісток. Подібні клінічні ознаки – підгострий перебіг, субфебрильна температура, локальний біль і припухлість ураженої кінцівки, деформація кінцівки і порушення її функції; помірно виражена анемія. Відмінності – поступове наростання, відсутній бурхливий початок, більш інтенсивний і постійний біль, що не зменшується при іммобілізації, рентгенологічно – руйнування кортикального шару і відшарування окістя у вигляді "козирка", радіально спрямовані періостальні спікули. При пункції – серозно-геморагічна рідина, що містить атипові клітини.

3. Сифіліс – див. Розділ "Сифіліс і актиномікоз".

4. Актиномікоз кісток – див. Розділ "Сифіліс і актиомікоз".

5. Кістково-суглобовий туберкульоз. Необхідність диференціації виникає при торпідному перебігу остеомієліту, без вираженого болю, місцевих змін і значної деструкції кістки (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5

Диференціальна діагностика кістково-суглобового туберкульозу і хронічного остеомієліту

Для діагностики хронічного остеомієліту потрібна тріада головних ознак: гнійна нориця, кістковий секвестр, рецидивуючий перебіг.