Розділ «7.4. Розуміння смислу промов і текстів»

1. Структурування тексту на: "ціле - частина". Воно може бути формальним і змістовним. Змістовне означає виокремлення мовних форм (слів, речень), побудованих за правилами граматики та логічних форм мислення (поняття, висловлювання, умовивід), встановлення концептів, тобто ідей, на підставі яких твориться текст як дещо цілісне (системне). Формальне структурування означає виокремлення певних частин тексту та наявності в ньому формальних вимог до його побудови тощо.

2. Методи, спрямовані на визначення кількості смислів певних термінів у тексті.

3. Логічні методи визначення значення істинності висловлювань.

4. Методи актуалізації тексту в контексті його практичного використання.

Логічна модель інтерпретації тексту

Критерії розуміння.

Логічна модель інтерпретації тексту й осягання його смислу може бути побудована на підставі основних термінів, введених логіками для опису розумової діяльності людини, яка здійснює процес читання тексту та намагається досягти його розуміння. До таких термінів належать: суб'єкт інтерпретації, текст, контекст, смисл терміна, смисл тексту, багатозначність смислу, конфлікт інтерпретацій. Потім вводять модальності, що характеризують логіко-семантичні критерії (оцінки) об'єктивного існування тексту й інтерпретаторської діяльності суб'єктів. До них належать слова "вірно", "невірно", "існує", "не існує", "адекватно", "неадекватно", "зрозуміло", "незрозуміло".

Об'єктивність тексту полягає в його знаково-символічній формі існування. Тоді певному тексту надаються такі логіко-семантичні характеристики:

1. Для будь-якого тексту вірно, що він має певний смисл.

2. Невірно, що текст Л не має жодного смислу.

3. Існують тексти, які мають багато смислів.

4. Якщо у тексті А є терміни, що мають багато смислів, то може виникнути конфлікт інтерпретацій.

5. Текст А може бути зрозумілим або незрозумілим для суб'єкта х.

Суб'єктивна інтерпретація тексту А, тобто його тлумачення окремим індивідом х, полягає у власній розумовій діяльності (в поєднанні з мовою), який читає текст А, розшифровує його смисл і засобами власної мови моделює свій аналог тексту.

Логіко-семантичні оцінки (критерії) процесу інтерпретації тексту та його результату подають у модальностях:

- адекватно (суб'єкт х адекватно інтерпретує текст А, який він прочитав, тобто наближає свою інтерпретацію до автентичності зі самим текстом);

- неадекватно (суб'єкт х неадекватно інтерпретує текст А, який він прочитав, тобто не наблизив власну інтерпретацію до автентичності з самим текстом);

- об'єктивно (суб'єкт х осмислив текст А так, що він відповідає самому тексту);

- необ'єктивно (суб'єкт х осмислив текст А так, що він не відповідає самому тексту);

- зрозуміло (суб'єкт х точно відтворює смисл тексту А);