Розділ «7.4. Розуміння смислу промов і текстів»

Суб'єкт інтерпретації (інтерпретатор) - особа х (індивід, читач), носій мислення та мови в їх єдності, живе у конкретно історично зумовленому соціокультурному середовищі, в умовах якого пізнає й осягає смисл конкретного тексту. Це об'єктивна сторона, тобто соціокультурне тло життєдіяльності, що впливає на засвоєння різних за смислом текстів. Суб'єктивна сторона - рівень мислення (розуму) особи х, яка осягає й інтерпретує той або інший текст.

Для суб'єкта х (читача) як інтерпретатора той або інший текст набуває певної власної значущості в його життєвому світі залежно від контекстів.

Контекст ( з'єднання, тісний, зв'язок) - ситуація розумово-мовленнєвого акту, коли суб'єкт х з'ясовує для себе чи для інших смисл і предметне значення термінів, висловлювань, текстів. Особливість контексту - історичність, задана культурою, ідеологією, системою навчання, виховання й іншими соціокультурними чинниками в певний час розвитку суспільства. Контекст може бути теоретико-пізнавальним або прагматичним, а залежно від об'єкта з'ясування смислу та предметного значення мовних виразів - науковим, філософським, релігійним тощо. У логіко-семантичному аспекті контекстом буде фрагмент тексту, в межах якого конкретизується смисл мовних виразів (термінів, висловлювань).

Відповідно до контексту певний текст постає для конкретного суб'єкта х (читача, інтерпретатора) в різних виявах: явищем певного історичного типу культури; знаковою системою, якою закодовано той або інший смисл; знанням, що необхідно засвоїти; потрібною інформацією, яку треба "вичерпати" з тексту.

Смисл тексту - це зміст мовних виразів, думка, виражена певною мовою, інформація, закодована певними мовними знаками. З'ясування та розуміння смислу тексту з погляду наук, що вивчають тексти, здійснюється за такими принципами:

- відношення мовного знака та його означення й позначення;

- співвідношення цілого (тексту) з його структурованими частинами;

- установлення відношень між мовою тексту й мисленням автора (мова як репрезентант мислення) та визначення, чи має цей текст значення істинності.

У історичному аспекті чимало текстів накопичують велику кількість смислів, що означає генезис тексту з моменту його створення та уведення його до певного соціокультурного середовища, в умовах якого люди починають читати цей текст і запроваджувати його зміст у сфері своєї розумово-мовленнєвої діяльності. У процесі логіко-семантичного структурування тексту в процесі читання суб'єктами х, у, г.., визначають, що певний термін у контексті його засвоєння має певну кількість смислів, тобто здатність "обростати" різними проекціями трактувань від початку його виникнення (етимології). Наприклад, до термінів, що були уведені до філософських текстів давньогрецьких філософів, а потім наповнювалися новими смислами у філософських текстах учених наступних історичних часів, належать "логос", "розум ", "свідомість", "час", "простір", "розвиток" та ін.

У контексті використання авторами тексту певного терміна відбувається ніби "розщеплення" смислу терміна, і він набуває п смислів. Установити, скільки смислів має слово, стає проблемою сучасної герменевтики.

Проблема множинності смислів (п смислів) зумовлена диференціацією смислів термінів (асоціативна, історична, наукова та ін.), наприклад, процес "розщеплення смислу терміна "логіка", який має місце в різних за змістом текстах (див. 1). Множинність смислів, на думку сучасного французького філософа П. Рікера, може спричинити "конфлікт інтерпретацій" в інтерпретатора.

У процесі читання та засвоєння тексту суб'єкт х може дослівно відтворити об'єктивний смисл тексту або надати йому свого смислу. Власне визначення суб'єктом х смислу окремого висловлювання або тексту загалом - особлива функціональна діяльність розуму (в поєднанні з мовою), що має евристичний характер. Вона отримала назву "інтерпретація", - і їй, як функціональній діяльності розуму людини, притаманні свої об'єктивні соціокультурні підстави. У контексті читання тексту суб'єкт х як інтерпретатор може надавати мовним виразам різні смисли, "розщеплювати" смисл терміна на я-смислів, шукати істинний смисл тексту або приховувати його, перекручувати смисл тексту (софістичний прийом). Вищою метою інтерпретації тексту є розуміння.

Якщо трактувати термін "розуміння" як мету смислової інтерпретації тексту, то він означає особливу активну діяльність мислення (в поєднанні з мовою) суб'єкта х9 яка спрямована на:

- засвоєння смислу тексту;

- проникнення в логіку побудови тексту (руху думки автора);

- визначення концептів (ідей, понять у їх системному зв'язку), які містяться явно або неявно в тексті;

- глибоке проникнення в сутність тексту;

- надавання логічного значення істинності висловлювань як структурних одиниць тексту (розуміти висловлювання з погляду логіки, тобто знати умови його істинності).

Отже, розуміння тексту постає вищою здатністю людини (інтерпретатора), спрямованою на точність, адекватність, автентичність відтворення тексту як дещо цілісного. Ця здатність людини неоднакова для тих, хто намагається зрозуміти зміст певного тексту, і має часовий вимір. Наприклад: а) суб'єкт х відразу зрозумів те, що він прочитав; б) суб'єкт х спочатку не зрозумів, а потім, прочитавши декілька разів, зрозумів; в) суб'єкт х узагалі не зрозумів того, що він прочитав.

Розуміння як проблема означає: "Як досягти розуміння того, що осягаєш власним розумом?". Для цього варто розробити методи. До методів визначення смислу текстів з метою їх розуміння належать: