РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

— Кому? — Лідка осміхнулась. — Кому треба, той знає. Метушня, обшуки-переобшуки… Усе випитували: а чи міг говорити? А що сказав? А чи не назвав своїх убивць?

Славко втягнув голову в плечі; Лідці зробилося соромно.

— Я й раніше здогадувався… — сказав Славко безбарвно. — Мама казала… що ми потрапляємо в «контингент». Тільки після всього ЦЬОГО… з батьком… евакуюватися все одно довелося… на загальних умовах.

Лідка вишкірилась:

— А уявляєш, що було б, якби він устиг СКАЗАТИ? Напередодні апокаліпсису? Що було б?

Славко вимучено всміхнувся:

— Відмінили б «домовлений час». Примусили б. Заколот…

— «Контингент» його і замовив, — сказала Лідка поволі. Як вирок виголосила.

Славко закусив губу:

— «Контингент» великий. Ти знаєш — хто?..

— Дізнаюсь, — сказала Лідка глухо.

У вітальні задеренчав дзвоник. Прочовгали капці тісним коридором; за кілька секунд у двері кімнати постукала мама:

— Лідо, тебе Свєта питає…

Лідка на мить заплющила очі. Навіть роздратування не було; Свєтка з четвертого поверху сяяла, обличчя в неї було червоно-рожеве, як поросяче тільце:

— Лідо, тут така справа… Візочки за рознарядкою, нові, «трієчки», зимова, літня, з колискою. Я про тебе згадала, знадобиться ж, а невідомо, чи знайдеш потім таке диво. І недорого зовсім. Візьмеш, Лідо?

Лідка змогла навіть вичавити усмішку:

— Спасибі, Свєто. Поки не треба. Забобони.

— А-а-а, — на Свєтчиному обличчі виникла тінь розуміння. — Ну, зрозуміло, тільки ж тепер не до витребеньок, зазвичай усі хапають, доки є, а то потім же всі понароджують — удень зі свічкою не знайдеш пристойного візочка… Добре, Лідо, ти заходь, коли що…

— Ага, — сказала Лідка. — Дякую.

Славко чекав її. Крутив пальцем бобіну старого, давно несправного магнітофона. Батько давно поривався викинути «цей мотлох», але Лідка не давала, хтозна-чому затявшись. Ніби мертвий магнітофон пов’язував її з колишнім життям, яке було, звісно, не мед, але от згадується, як рай; тоді батько бурчав, що, мовляв, припече, шукатимеш, куди ліжечко поставити — от тоді й викинеш, нікуди не подінешся…