Вона демонстративно подивилася на годинника:
— Час уроку спливає зі страшною швидкістю. Дрозд, Максимов, ходімо зі мною. До директора.
Донощиця стиснула губи, але підвелась. Максимов устав легко, зовні легковажно; його ставлення до біологічки ні для кого не було секретом. Ставлення Лідії Анатолівни до колишнього відмінника, що скотився тепер до трійок, також ні в кого не викликало сумніву. Отож донощиця влучила як в око. Класу було цілком зрозуміло, чим усе скінчиться.
Білява дівчинка — Віка — з червоної зробилася блідою аж синьою. Не сталося б чогось із нею.
— Якщо за час моєї відсутності я почую в класі хоч один звук…
Нікому не спадає на думку спитати, як можна почути звуки під час відсутності. Формула відпрацьована, незграбна фраза наказує закрити рота й мовчати. І мовчатимуть.
У супроводі хлопця та дівчини Лідка вийшла в коридор. Дуже пощастило — нікого. Тиша. Навчальний процес.
— Тоню, — майже лагідно спитала Лідка. — Де ж?
Двері чоловічого туалету досі стояли навстіж. По всьому коридору розходився запах хлорки; уже на підході донощиця відчула, що щось негаразд.
Чисто вимиті стіни. Вимита підлога. Краса.
— Тут було, — тихо сказала донощиця. — Це змили. Прибиральниця.
— Яка? — м’яко спитала Лідка.
— Звідки я знаю? — озлилась дівчина. — Яка сьогодні чергує, ви дізнайтесь…
— Я обов’язково дізнаюсь, — пообіцяла Лідка. — А тепер скажи мені, Антоніно. У тебе якісь рахунки до Максимова?
Донощиця спалахнула. Надула щоки, хотіла щось сказати, але стрималась.
— Розумієш, Дрозд. Це ж легко дізнатись. Просто зараз спитати у класу, і діти згадають, чим Максимов тебе дійняв. Може, він поставився до тебе не так добре, як тобі хотілось?
Поганулине лице налилося кров’ю до пурпурового відтінку.
— А ти ж висунула дуже серйозне звинувачення, Дрозд. Дуже. І якщо виявиться, що воно неправдиве, що це звичайна помста…
— Він написав! — верескнуло дівчисько.
— Де? — тихо спитала Лідка. — Якщо ти бачила, як він писав, треба було відразу бігти до чергового педагога, до завуча, до вчителя ЦО… Але вони спитали б тебе: а що ти робила в чоловічому туалеті? І як часто ти туди зазираєш? І що ти хочеш там побачити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Армагед-дом» автора Дяченко С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ“ на сторінці 7. Приємного читання.