Розділ «14»

Дівчина відкрила тумбочку, де стосами були складені запечатані гральні карти. Вона взяла одну колоду, переглянула карти, перерахувала, деякі відклала вбік. Довго перемішувала, потім розклала на столі, водночас коментуючи побачене.

— Ви знайомі недавно, — сказала. — Ви лікар, так? — звернулася відьма до Марі. Та кивнула. — У вас з паном Левом є великий шанс стати друзями. Близькими друзями. Або ворогами. Запеклими ворогами. Не розумію. Роздоріжжя страшенне. Куди Лев зверне на роздоріжжі, така буде розв'язка. Проблем море. Аж страшно. Не думала, що буду причетна до несення вами такого хреста... Все!.. — відьма наче збожеволіла. — Більше я не можу говорити! Я не одна! Дуже багато сильніших за мене на вашому шляху. Вони мені наказують мовчати!.. — відьма спітніла, на її чолі крапельками зібралася волога, наче на пляшці з реклами пива. — Я перепрошую, я сама в шоку. До того ж ви, — вона звернулася до Марі, — не ви. За вами полює дуже небезпечний чоловік. Для всіх...

Відьма затрусилася і більше не могла промовити й слова. В неї зробилися великі круглі очі і застиглий погляд. Ще страшніший, ніж у Лева, коли він на початку зустрічі слухав розповідь про себе.

Марі кинулась у кухню і принесла горня води. Відьма жадібно випила до дна. Здавалося, у ній поселився страх і сковував все її тіло.

Заговорив Лев.

— Мені підписувати договір, присланий катом? — запитав рішуче.

— Н-не знаю, — відповіла відьма. — Я вам сказала найголовніше: ви не божевільний. Далі вирішуйте самі. Я й так переступила поріг дозволеності, я не мала права так далеко заглядати. Я тепер не можу гарантувати собі безпеки. У світі, куди я заходжу, свої жорстокі правила гри... Господи, чому всі хочуть моєї крові?.. До побачення...

— А як же лялька? Лялька-мотанка була? — допитувалася Марі.

Відьма наче щось згадала і стала крейдяною до невпізнання.

— Геть! — кричала, випроваджуючи Лева з Марі до дверей. У відьми підкошувались ноги.