Дивно, але навіть у такий час, коли взагалі невідомо було, де яка влада, залізниця працювала справно, і майже за розкладом з декількома пересадками Теодор прибув на станцію Рава-Руська. Він вже майже вдома. Звичайно, дуже не хотілося додому добиратися пішки, але, на жаль, базар біля станції пустував, тому нічого не залишалося, як сподіватися на свої ноги.
Теодор Засмужний поправив на плечі сумку, обмотану навкруг шинеллю, і впевнено попрямував дорогою додому.
Рава-Руська часто фігурувала у зведеннях генерального штабу; місто декілька разів переходило з рук в руки. Теодор особливо пильно слідкував за тутешніми подіями, тому що це було найближче до його села місто.
Хоч попереду лежало двадцять кілометрів, це його не лякало. Дорога додому завжди коротша навіть тоді, коли розтягнулася на чотири роки.
Місто залишилося позаду, як він почув цокіт кінських копит. Озирнувся. Його наздогнав віз, запряжений парою не дуже вгодованих коней. Правив ними старий чоловік у довгому кабаті і широкому брилі, такому недоречному як на кінець квітня.
– Служивий, далеко зібрався? – запитав той. – А то можу підвезти, якщо не погордуєш.
З одягу і говірки Теодор упізнав каменюха, але хто це був, згадати не зміг.
– Якщо підвезете, не відмовлюся, – відповів Засмужний.
– Ну, то сідай. Чого даремно ноги трудити? Мабуть, на війні вони і відпочинку не мали.
Теодор не став пояснювати, що це не зовсім правда, просто поклав сумку з шинеллю на притрушений сіном віз, а сам сів поруч фірмана.
Коні рушили.
– А ти звідки сам будеш, служивий? – допитувався фірман. – Обличчя твоє мені видається знайомим. Неначе бачив тебе десь, а згадати не можу.
– Та чого не бачили, дядьку, якщо я, як і ви, з Кам’янки.
– Так, я звідти, – здивовано промовив фірман. – Але тебе я не пригадую.
– Так і вас я пригадати не можу, – признався Теодор. – А мене ви, може, пам’ятаєте в церкві?
Фірман уважно придивився до військового.
– А чи не Микити Засмужного ти син? – обережно поцікавився він.
– Я.
– От тільки не знаю, хто. Іван чи Теодор?
– Теодор. А ви хто?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Довга дорога додому“ на сторінці 3. Приємного читання.