Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

Машерували ми цілий день, дряпаючись по тих високих горах. Вояки вимучені. Треба зупинитись. Вирішили кілька годин відпочити.

Година дванаддята. Я пробудився, буджу Громенка і кажу:

— Сотенний, думаю, що нам пора в дорогу.

— Маєте рацію, — каже сотенний, — думаю, що вояки відпочили. Накажіть приготуватися до відмаршу.

Напівсплячі вояки не дуже-то скоро збирались. Якщо пощастить, то ще зробимо кільканадцять кілометрів.

Терени, якими ми тепер переходимо, на карті зазначені як Високі Татри. Насправді це невисокі гори, але густо лісисті. Перехід ними був повільний. Наші вояки були захоплені такою красою і прогулянкою, яка ніколи і нікому не снилася. Марш ставав чимраз тяжчим. Хоч ліси були густі, але поміж горами були поляни, через які треба було просмикнути в другий комплекс.

Над ранком підходимо близько села Трепедь, тут вирішуємо відпочити. Поміж густі ялиці сонце кидало своє проміння на відпочиваючих повстанців.

Під вечір стійковий затримав малого хлопця і привів його до сотенного. Хлопець мав біля п'ятнадцяти років. Сотенний запитав, як він називається і чого так пізно вийшов у ліс. Хлопець спокійно відповів:

— Мої родичі не знають, що я пішов у ліс, але у нас говорять, що в околицях знаходяться бандерівці, і мені було цікаво їх побачити. Чи ви не є ті бандерівці?

Сотенний засміявся і питає:

— А ти їх не боїшся?

— Мені про вас оповідали тато і мама, що ви такі самі люди, як і ми, що ви є наші приятелі.

— Як ти є наш приятель, то прийди до нас увечері і покажи нам дорогу до Германович.

Хлопець весело відповів:

— Для вас все "здєлам".

Сотениий сказав йому відійти до дому.

Хлопець обернувся і побіг. Нас цікавило, що то за хлопець, і чи він прийде знову.

Сонце ховалось за ялиці, і нам треба було приготовлятися до від маршу. Стійковий повідомив, що в нашу сторону зближаються троє людей: чоловік, жінка і малий хлопець. Мабуть, той, що був у нас перед тим. Сотенний каже їх пропустити. Ці троє людей несуть на плечах великі пакунки. Ось вони підходять ближче.

— Добрий день, пане четнику, — привітався словак.

— Добрий день, — відказав сотенний, — бачу, що маємо гостей!