– Драстуйте! – сказав вiн, рiвняючись iз Марченком (мiж iншим, «драстуйте» вiн вимовляв, як – «драстє»).
– От i Коля, – зрадiвши, кинула Спиридонова. – Це – до речi: ти менi, Коля, дуже потрiбний.
Товарищ Хрущ враз почервонiв, наче потреба, яку вiдчувала Спиридонова, носила надзвичайно iнтимний характер.
– Я знаю, Лiдусю, – поспiшно сказав вiн. – Ти, будь ласка, не турбуйся. Я знаю!
Мiж Спиридоновою i новою людиною зав’язалася розмова i тому Марченко поцiкавився:
– Може, я вам перешкоджаю?
– Боже борони! – поспiшно заперечила Спиридонова. – Ви мене мусите обов’язково провести додому. Я вас дуже прошу, товаришу!
Вона i на цей раз подивилась на нього повним тривоги поглядом, вiн i на цей раз пiддався її проханню. I, можливо, вони б решту путi пройшли мовчки, коли б не Коля Хрущ.
Товариш Хрущ, що йшов до цього часу спокiйно, раптом, нi з того нi з сього, загортався i, озирнувшись назад, тихо й таємничо промовив:
– Ви, безперечно, знаєте про останню секретну постанову Полiтбюра?
– Себто про яку це секретну постанову? – буркнув Марченко.
– Ну, та про ту ж, що… – I товарищ Хрущ потягнувся до вуха свого однопартiйця.
– Покиньте, будь ласка, свої секрети, – ухиляючись, рiшуче пробасив Марченко. – Яка там постанова?
Товариш Хрущ розгублено подивився навкруги себе, красномовно кинув пальцем в бiк Спиридонової (мовляв, вона про це не мусить знати) i знову, притримуючи свого спiвбесiдника, став навшпиньки. Але Марченко й на цей раз рiшуче ухилився.
– Я вам кажу, покиньте ви свої секрети! – уперто сказав вiн. – Яка там постанова?
Товарищ Хрущ здивовано подивився на «дивака» (так принаймi вiн подумав про свого спiвбесiдника) i безпорадно розвiв руками.
– Я голосно говорити не можу! – сказав вiн. – Постанова дуже секретна.
– Ну, тодi i не треба, – добродушно посмiхнувся Марченко. – Тодi й не говорiть.
Спиридонова зареготала i, зупинившись, схопила Хруща за теку.
– Ах ти Колю, мiй Колю, – козлiтоном заспiвала вона, – нещасненький Колю! Ходиш ти, Колю, по городу й шукаєш вчорашнього дня… I нiяк ти його не найдеш, Колю!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З ЛАБОРАТОРIЇ“ на сторінці 8. Приємного читання.