Розділ «IВАН IВАНОВИЧ»

– А що ти думаєш запропонувати? – питає вона.

Iван Iванович знову таємно усмiхається тiєю ж таки мажорно-витриманою усмiшкою.

– А як ти гадаєш? Ну?.. от тобi й ребус!

– Я думаю, що ти знов придумаєш якесь мiщанське меню, – каже незадоволено Марфа Галактiонiвна.

– От i не вгадала! – радiсно скрикнув Iван Iванович. – Нiчого подiбного. Я вже по своїй натурi не можу придумати мiщанське меню.

Марфа Галактiонiвна незадоволено дригає ногою.

– Так кажи вже! Буде тобi паяцничати!

– Генiяльна iдея! – сказав Iван Iванович. Ти сьогоднi зроби, будь ласка, малоросiйський борщ, на друге… нiчого не треба, а на третє – зроби желе!

– Що за фантазiя! – каже товаришка Галакта. – Як це можна без другого блюда?..

Тодi Iван Iванович просить дружину не хвилюватися i говорить, що вчора вiн бачив у церобкопi свiжi капчушки (тiльки-но привезли) i такi прекраснi капчушки, що аж слинка тече! I от вiн надумав: купимо сьогоднi капчушок i пiвпляшки вiрменської горiлки. Це йому, їй-богу, замiнить друге блюдо.

– Ти як гадаєш, голубонько? – спитав Iван Iванович i подивився на дружину.

– Я гадаю, – каже незадоволено Марфа Галактiонiвна, – що капчушки i вiрменська тобi замiнять друге блюдо. Але як же бути з дiтворою й мадмуазель Люсi?

Мiй герой розгнiвано зиркнув на дверi дитячої спальнi.

– Мадмуазель Люсi теж може їсти капчушки, – рiшуче говорить вiн.Скажiть, будь ласка, якi нiжностi! Обов’язково давай друге блюдо… Нє, ти, Галакточко, все-таки не вмiєш виховувати челядь в пролетарському дусi. Так, знаєш, легко скотитись i до мiщанства…

– Але почекай, – перебиває мого героя Марфа Галактiонiвна. – Справа ж iде не тiльки про мадмуазель Люсi, – я маю на увазi головним чином дiтвору. Що їм на друге блюдо? Теж вiрменську i капчушки?

Iван Iванович надягає на нiс роговi окуляри й, безпорадно розвiвши руками, каже:

– От бiда!.. Нiчого не зробиш: їм, очевидно, прийдеться приготувати котлети.

Таким чином, виясняється, що сьогоднi на друге блюдо нiчого не треба, а треба тiльки – малоросiйський борщ, желе, капчушки, вiрменську горiлку (до речi, мiй герой завжди п’є в мiру) i котлети. Але котлети не на друге, а для дiтей i для всiх iнших, звичайно, крiм Iвана Iвановича, коли Iван Iванович не захоче їсти котлет.

Отже, з iдеологiчно витриманим меню покiнчено. Словом, почався день в сiм’ї Iвана Iвановича. За вiкном уже прогрохотiв грузовий автомобiль i десь закричала м’ятежна сирена, що так тривожить обивателя своїм бадьорим криком.

Тодi Iван Iванович iде до тресту, Марфа Галактiонiвна в цей час дає розпорядження Явдосi i мадмуазель Люсi.