Розділ «IВАН IВАНОВИЧ»

Тут Iван Iванович почуває, що йому серце все-таки зрадило: вiн сiдає на канапу i просить води.

– Ах, Боже мiй! – кидає схвильованим голосом Марфа Галактiонiвна i бiжить до графина. – Ти знову розтривожив себе!.. Чи не послати за лiкарем?.. Знову проклятi дискусiйщики!

– Не треба, голубонько! Не треба!.. – i Iван Iванович заплющує очi. – Я вже сам не радий, що маю такий палкий характер i таку бiльшовицьковитриману натуру. Але що робити: не можу я спокiйно реагувати на партiйне виродження.

Потiм мiй симпатичний герой iде до свого кабiнету. Товаришка Галакта пiдходить до вiкна i дивиться на свою змiну: на синка й на доньку, що в цей мент проходять повз клумби.

– Vous aimez les fleur, мадмуазель Люсi? – питає Марфа Галактiонiвна.

– Соmmtnt donc, madame! – каже мадмуазель Люсi. Тодi хтось стукає в дверi, i в кiмнату йде Методiй Кирилович – колега Iвана Iвановича. Методiй Кирилович, як мишка: очi бiгають, руки бiгають i вся iстота бiгає. Товаришка Галакта каже, що їй Методiй Кирилович подобається особливо своїми хитренько пiдкинутими бровами та розумною головою.

– Тихше, – говорить Марфа Галактiонiвна. – Жан зараз страшенно розтривожив себе i треба дати йому вiдпочинок. Хай ще полежить в кабiнетi.

Методiй Кирилович цiлує руку хазяйцi i iнформує, що вiн забiг на кiлька хвилин. Потiм вони сiдають на канапу i ведуть розмови на тему полового питання.

– Нiчого не зробиш! – заплющивши очi, кидає Марфа Галактiонiвна i зiдхає. – Для народу ми вже, по сутi, так би мовити, в принципi, розв’язали цю прокляту проблему, i в цьому сенсi буржуазна наука мусить капiтулювати перед марксизмом. Але, знаєте, єсть ще такi виключнi iндивiдуальностi, що для них полове питання й досi являється загадкою.

– Ви, звичайно, маєте себе на увазi? – мило посмiхається своєю хитренькою бровою Методiй Кирилович i зовсiм не нарочито, а випадково, майже позасвiдоме, кладе свою руку на безумовно привабливий таз своєї спiвбесiдницi.

– Я не люблю брехати! – знову зiдхає Марфа Галактiонiвна. – I скажу я одверто, без всяких мiщанських забобонiв: iнодi менi так хочеться ласкати чужого мужчину, що ви й не в’являєте!

Методiй Кирилович дивиться на дверi кабiнету i, ближче пiдсунувшись то товаришки Галакти, уже гладить її безумовно привабливе колiно.

– Їй-богу, не в’являєте! – шепоче товаришка Галакта. – Це таке, знаєте… як би його сказати… бажання, що…

Методiй Кирилович починає нервово здригатись, Методiй Кирилович…

Але автор в цей момент рiшуче йде вiд дверей. Звичайно, сатирик, як i сатира, цiлком заслужено не користуються поспiхом серед деяких поважних людей нашої республiки, звичайно, деякi поважнi люди нашої республiки не без пiдстав вважають, що сатира вiджила свiй вiк i в нашому суспiльствi їй нема мiсця, але дозвольте все-таки запевнити: ми нiколи не пiдслуховуємо тодi, коли не можна пiдслуховувати. Ми також i не пiдглядаємо тодi, коли не можна пiдглядати. Отже, дозвольте зробити ще декiлька цiлком цензурних зарисовок.

II

Розмова на лiжку. Фiалка робить «па», а також i те, як дивиться Iван Iванович на соцiалiзм та на комунiзм.

Квартира, де живе Iван Iванович зi своєю симпатичною сiм’єю, складається тiльки (тiльки!) з чотирьох кiмнат (не рахуючи, звичайно, кухнi, клозету i ванної), себто: кабiнету, їдальнi, дитячої спальнi (там же спить i мадмуазель Люсi) i спальнi мойого героя та його дружини. Словом, квартирна криза дала себе знати, i мiй герой самовiддано пiшов їй назустрiч. Iван Iванович, наприклад, нiколи не вимагав окремої спальнi для своєї куховарки, i Явдоха спить на лiжку, на пiдлозi, в коридорi. Бо й справдi: яке вiн має право вимагати ще одну кiмнату? Йому, звичайно, приємно було б почувати, що його власна куховарка має свiй закуток, але… вiн же цiлком свiдомий партiєць i добре знає, як живуть iншi. Iншим ще гiрше становище: буває й так, що мають не чотири, а тiльки три кiмнати… от, наприклад, Микола Григорович.

– Ти, Галакточко, як гадаєш, – звертається мiй герой до своєї дружини. Невже всi мають по чотири кiмнати?

– Звичайно, не всi! – рiшуче iнформує Марфа Галактiонiвна. – Коли б усi мали по чотири, то тодi, може, не було б i квартирної кризи. А то буває по три i навiть по двi буває!